Антонія Дубовіч: Ці дні є остаточним випробуванням для людства і людяності загалом. Випробування, яке розбудило нас від млявості і відкрило нам очі на ближнього. Ми поставили себе на місце тих, хто змушений покинути свої домівки, а особливо на місце тих, хто вирішив там (в Україні) залишитися, в справжньому пеклі, штучно створеного загарбниками, які не поважають жодних прав, визнаних сьогодні всім світом, міжнародними організаціями.
Кілька років тому, я була у Львові (в гостях у родичів) і зараз не можу повірити, як пишність і краса міст з піднесеною архітектурою можуть за ніч опинитись у вогні бомбардувань, поряд із серцями багатьох героїв, які жертвували своїм життям, намагаючись врятувати свободу з лап тих, хто її переслідує. Сьогодні ми покликані до найблагороднішої місії, яку можемо отримати, а саме трішки зупинитися від нашого бігання як Милосердний Самарянин і запропонувати передусім своє серце тим, хто шукає втіхи.
У наступних рядках, маємо свідчення про те, як відчуває на живо війну в ім’я свободи, громадянин Румунії, який проживає у Львові (Україна), понад 30 років – це проф. Іон Дубовіч разом з родиною (дружина і троє дітей).
Коротка автобіографія: Іон Дубовіч, народжений 1962 р. в с. Ремети, повіт Марамуреш. З 1990 р. проживає у м. Львові (Україна). Працює завідувачем кафедри екологічної економіки та бізнесу Національного лісотехнічного університету України, член-кореспондент Лісівничої академії наук України, спеціаліст з міжнародного права, професор, автор і співавтор понад 250 наукових праць. Одружений з Луцишин Оленою, кандидаткою філологічних наук, старшою науковою співробітницею Інституту Івана Франка Національної Академії Наук України (місто Львів)
Антонія Дубовіч (А.Д.): Минуло вже вісім днів з моменту вторгнення російської армії на територію України. Як вдалося українцям протистояти в ці дні?
Іон Дубовіч (І.Д.): Насправді вторгнення російської армії на територію України розпочалося 20 лютого 2014 р. під час захоплення Кримського півострова, а також захоплення 01 березня 2014 р. частини Донецької і Луганської областей. Російські війська захопили ці частини України (Кримський півострів та частину Донецької і Луганської областей) без опору української армії. В той час українська армія не була готова чинити опір російській армії. Україна не була забезпечена належною зброєю, щоб воювати з однією з найбільш потужних армій світу, яка володіє ядерною зброєю.
Щодо відкритого воєнного нападу Росії на Україну, розпочатого 24 лютого 2022 року, хочу зазначити, що сьогодні українська армія – одна з найбільш потужних, одна з найбільш підготовлених армій світу, яка віддано і з честю захищає незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Треба визнати, що Україна отримала від США та інших держав світу значну допомогу сучасної зброї. Це значно допомогло Україні протистояти російській агресії. Також треба розуміти, що в стані війни, дуже важливу роль відіграє поведінка, позиція президента держави. Сьогодні в Україні найкращий Президент, який вміє налагодити ефективну співпрацю з цивілізованим світом, вміє об’єднати всіх українців, а також рішуче діє у підтримці суверенітету та незалежності України. Уважаю Президента України Володимира Зеленського героєм України.
Сьогодні, як ніколи, всі українці об’єднані і сильні, згуртовані бойовим духом свободи.
А.Д.: Ви отримали значну кількість повідомлень підтримки від тих, хто вас знає (родичів, знайомих, друзів з Румунії) щодо можливості приїхати в Румунію як біженці. Ви з вдячністю приймали запрошення близьких вам людей, але ви все ще в Україні. Чому ви вирішили залишитися в Україні і особливо, що вас спонукало прийняти таке рішення?
І.Д.: Це правда. Коли розпочалася війна, я отримав дуже багато пропозицій від родичів, друзів та знайомих з Румунії щодо забезпечення умов для проживання та харчування в Румунії.
Мені телефонувала і запропонувала житло, харчування та фінансову допомогу моя сестра та її чоловік, а також мої племінники.
Хочу щиро подякувати пану Миколі-Мирославу Петрецькому, депутату Румунського Парламенту, голові Союзу Українців Румунії, який зателефонував мені і запропонував свою допомогу (житлом, харчуванням і фінансами) моїй родині та українцям з України.
Щиро дякую ректору Іоану Абрудану і декану Лучіяну Курту із Трансільванського університету м. Брашов за запропоновану допомогу моїй родині та моїм колегам з університету.
Пропозиції про надання підтримки і допомоги надійшли також від багатьох друзів і родичів з Румунії.
Чому ми вирішили залишитися в Україні ?
Ми уважаємо, що не ми маємо виїжджати з України, які тут проживаємо і працюємо, а російські злочинці, терористи, які незаконно знаходяться на території України, вбивають мирних людей і руйнують інфраструктуру.
А.Д.: Що ви думаєте про солідарність та мобілізацію громадянського суспільства м. Сігету Мармацієї (повіту Марамуреш) та інших регіонів, відповідно, партнерів і громадських та приватних організацій щодо потреб біженців та направлення транскордонної допомоги тим, хто залишився на території України?
І.Д.: Дуже приємно бачити, як мешканці м. Сігету Мармацієї та інших населених пунктів надають допомогу біженцям з України, не тільки тим, які знаходяться на території Румунії, але і тим біженцям, які залишилися на території різних областей України, зокрема Закарпатської, Івано-Франківської, Чернівецької та ін. Я думаю, що кожна людина буде допомагати біженцям, які опинилися у надзвичайно складній ситуації. Треба усвідомити, що сьогодні українці захищають не тільки Україну, а всю Європу, весь світ. Україна захищає свободу людини від російської терористичної країни, яка впродовж багатьох років порушувала міжнародні права, встановлювала свої злочинні правила. Між іншим Росія не є державою, визнаною ООН, а тим більше постійним членом Ради Безпеки ООН. Ця країна не пройшла у 1991 році, так як це зробили всі Республіки колишнього СРСР, процедуру щодо її визнання як держави ООН. Надіюся, що найближчим часом це питання буде розглянуто і прийняті відповідні рішення.
А.Д.: Які заходи безпеки були вжиті українською владою для захисту цивільного населення? Як вам вдається виконувати повсякденну діяльність (постачання продуктів харчування, робота, професійна діяльність та інші види діяльності)?
І.Д.: В Україні розроблений чіткий план дій щодо захисту цивільного населення під час війни. Кожний населений пункт добре організував територіальну оборону, разом з правоохоронними органами України забезпечують порядок, тобто здійснюють патрулювання цілодобово та перевіряють документи, автотранспорт, який пересувається на території населеного пункту тощо. В кожному населеному пункті діє комендантська година. Наприклад, у Києві з 17.00 до 07 год, у м. Львові з 22 до 06 години. Комендантський час визначає місцева влада. В цей період цивільним заборонено знаходитись на вулиці, пересуватись можна тільки тоді, коли лунають сирени повітряної тривоги, і тільки в укриття. У цей час рух власним транспортом, окрім того, що має спецперепустки, заборонено. На жаль, сьогодні є два або три населені пункти, які захопили терористи з Росії і взяли місцевих жителів в заручники. Я впевнений, що сьогодні або завтра ці населені пункти будуть звільнені українськими військовими. Взагалі ситуація в Україні дуже складна, багато громадян України змушені виїжджати в інші країни, школярів і студентів відправили на вимушені канікули. Основне в нинішніх умовах війни – вижити. Українська влада робить все можливе, щоб захистити цивільне населення. Українська влада налагодила співпрацю з багатьма державами щодо прийняття біженців з України.
А.Д.: Яка воєнна ситуація у Львові? Яку атмосферу і подих відчувають мешканці? Що кажуть ваші рідні та знайомі з інших населених пунктів України?
І.Д.: Воєнна ситуація у Львові складна, це насамперед тому, що невизнаний президент Білорусі Лукашенко Олександр об’єднався з російськими терористами і забезпечує їм умови для нападу на Україну. А відстань від Львова до кордону з Білоруссю становить близько 200 км. Сьогодні є інформація, що білоруські війська також зайшли на територію України, тобто є прямі співучасники цієї війни, цього злочину. Але львів’яни з бойовим духом, дуже добре організували блокпости, добре захищають місто і не дозволять ворогу потрапити на територію Львова.
З початку війни в Україні (24.02.2022 р.), Львів приймає переселенців з Києва, Харкова, Одеси та інших міст України, які їдуть до Львова, щоб урятуватися від обстрілів ворога. Знайомі, родичі з регіонів України, де ворог вбиває мирних людей, обстрілює житлові будинки, руйнує інфраструктуру переживають справжній жах. Але ми віримо в перемогу України. Президент Росії хотів «денацифікацію України», а українці організують йому «депутінізацію».
А.Д.: Український народ об’єднаний і безстрашний у протистоянні проти загарбника. Україну, на чолі з президентом держави, героїчно захищають багато відомих українських діячів (зі світу спорту, культури, мистецтва тощо). Є воїни, які принесли найвищу жертву в ім’я свободи, викликаючи захоплення усього світу. Оборона України в руках кожного її мешканця, за цитатою з твору Дюма «всі за одного і один за всіх». Чому такі сміливі, безстрашні українці?
І.Д.: Якщо в мирний час в Україні ми мали можливість почути різні політичні думки, то напад Росії на Україну об’єднав всіх українців, укріпив український дух. Сьогодні ніхто не сумнівається, що українці – це окрема нація зі своєю мовою, культурою, традиціями і т.д. Сьогодні брехливу пропаганду Російської Федерації можна викинути на сміття. Весь цивілізований світ зрозумів, що Росія – це терористична країна на чолі з Путіним, в якого нічого людського немає. Ми переконались як представники цивілізованих, демократичних держав бажають слухати представників Росії. Наприклад, 01.03.2022 р. під час засідання Ради ООН з прав людини, коли почав свій виступ міністр закордонних справ Росії Лавров, понад 100 дипломатів, представники цивілізованих, демократичних держав піднялися і вийшли із залу. Це свідчить про те, що цивілізований світ більше не хоче слухати брехню представників терористичної країни. Уважаю, що всі хто причетні до війни проти України, до цього страшного злочину, обов'язково постануть перед Міжнародним Кримінальним Судом та дадуть відповідь за кожний вчинений злочин.
На ваше питання «Чому такі сміливі, безстрашні українці?», відповідаю. Російська імперія, знищувала, русифікувала українців впродовж 300-350 років. За весь цей період грабували і вбивали українців. З наукових джерел випливає, що без свідомого і цілеспрямованого винищування українського народу сучасна Україна налічувала б щонайменше 100 млн осіб. А якщо врахувати віковічну русифікацію, то чисельність українців світу була б близько 150 млн осіб. Сьогодні в Україні проживає 42 млн українців і близька 20 млн в інших країнах світу. Отже, аналізуючи злочини Російської імперії проти українського народу, розуміючи загарбницький характер росіян, українці змушені захищатися від свого страшного ворога. Як пояснити, що Україна, одна з найбагатших держав світу, опинилася серед найбідніших держав Європи? Росіяни грабували Україну сотні років, і навіть після 1991 р. коли Україна стала незалежною державою, росіяни негативно впливали на розвиток економіки України, через своїх представників, які мали чіткі задання в Україні, здійснювали різні злочинні дії, корупційні схеми тощо.
Українці розуміють «або зараз, або ніколи». Українці готові віддавати своє життя за незалежність і суверенітет своєї держави і назавжди від’єднатися від злочинного ворога Росії. Я хочу вірити, що ця війна Росії проти України завершить епоху Російської імперії.
А.Д.: Церковні дзвони та сирени лунають зараз як ніколи на території України. Які у вас надії і як собі уявляєте майбутнє України?
І.Д.: На жаль, це так, сирени лунають зараз як ніколи на території України. Уявіть собі як цей жах переживають діти, жінки, люди старшого віку…
Я завжди вірив у світле майбутнє України. Я завжди говорив, що Україна стане розвинутою, цивілізованою європейською державою, але при умові, що ніяких відносин, в тому числі дипломатичних не буде мати з Росією. Росія – це гальмо економічного розвитку в Україні, дотримання прав людини та інтеграції України в цивілізований Європейський Союз та НАТО.
А.Д.: Як Румунія та румуни можуть продовжувати допомагати Україні та українському народу?
І.Д.: В нинішньому стані війни, основна допомога Румунії та румунів Україні та українському народу може здійснюватись на державному рівні між владою України і владою Румунії, а також на регіональному рівні між обласними адміністраціями України та повітовими префектурами Румунії, зокрема прикордонних областей України і Румунії.
Значну допомогу українському народу надає Союз Українців Румунії на чолі з Миколою-Мирославом Петрецьким, депутатом Румунського Парламенту, головою Союзу Українців Румунії, а також різні приватні фірми та громадяни Румунії.
Ми розуміємо, що для Румунії дуже важливо, щоб її сусіди були надійні і перспективні партнери, саме тому Румунія повинна сприяти, допомагати та підтримувати вступ України в Європейський Союз та НАТО.
Уважаю, що потрібно вивчати та налагодити тісні, дружні, взаємовигідні міждержавні українсько-румунські відносини у всіх сферах людської діяльності.
А.Д.: Який меседж передаєте жителям м. Сігету Мармацієї, українцям Румунії і румунам всього світу і всім жителям світу?
І.Д.: Насамперед хочу подякувати всім жителям м. Сігету Мармацієї, українцям Румунії і всім, хто надає допомогу Україні та українським біженцям у цей надзвичайно складний час. Війна Росії проти України є злочином проти людяності.
Я закликаю всіх не бути байдужими, не дивитись на цю війну, так, що це мене не стосується. Байдужість будь-якої людини в стані війни неприпустима. Весь світ має об’єднатися проти терористів, в іншому випадку подібні дії можуть повторитися в інших регіонах світу. Кожна людина повинна робити все, що від неї залежить, щоб не допустити війни. У війні немає переможців, а лише страшні наслідки, тисячі людських смертей, зруйнована інфраструктура тощо.
На мою думку, є психічно хворі люди, які опинилися при владі і дуже хочуть увійти в історію, немає значення в якій ролі, як герой чи як терорист, злочинець. Наприклад, Гітлер, Путін та ін.
Уважаю, що ми не маємо право пасивно спостерігати на такі злочини. Людство повинно робити все можливе і неможливе щоб не допустити війни.
А.Д.: У громаді, до якої я належу (Auburn, Syracuse, NY, SUA), люди об’єднані, солідарні, надають фінансову та матеріальну підтримку українському народу через представників Українських греко-католицьких церков (з українськими, румунськими та американськими парафіянами) з церкви Св. Петра і Павла (священник Василь Колопельник) та церкви св. Івана Хрестителя (священник Михайло Дубовіч). Таку саму мобілізацію я помітила через соцмережі в м. Сігету Мармацієй, с.Ремети та в багатьох інших населених пунктах Румунії. Шануємо цих людей із великими серцями! Ми висловлюємо нашу повну солідарність і підтримуємо народ України.
Кореспондент діаспори: Антонія Дубовіч (Auburn, NY, SUA)
Оригінал статті на сайті газети в Румунії за посиланням.
У бою за Україну з російськими окупантами 1 квітня 2022 року на Луганщині загинув доцент кафедри технологій лісопиляння, столярних і дерев’яних будівельних виробів, кандидат технічних наук Юрій Романович ДАДАК, відомий поет, громадський діяч та засновник літературно-просвітницького проєкту “Дух Нації’ (поетичне псевдо – Юрій Руф).
24 лютого життя кожного з нас змінилося: в Україні війна!!! Навчальний процес у нашому університеті, як і в усій країні, призупинено. Але у таких надскладних умовах життя Національний лісотехнічний університет України продовжує не лише свою науково-педагогічну діяльність, а й активно укріпив волонтерські позиції: ніхто нікуди не втік, кожен залишається на своєму місці та робить усе можливе, для того, аби допомогти українським захисникам швидше ліквідувати агресора. Десятки викладачів і студентів записалися до територіальної оборони, перерахували кошти на підтримку Збройних сил України, працюють волонтерами, приймають біженців, надають їм матеріальну, духовну та психологічну підтримку.
Ми глибоко шоковані та нажахані триваючим військовим нападом Росії на незалежну суверенну демократичну націю України, серйозною гуманітарною кризою, яку вона створює, та катастрофічними наслідками, які вона матиме для України. Ми підтримуємо міжнародне співтовариство в засудженні цього вторгнення, а також солідарні з нашими колегами з лісової науки в Україні та інших країнах, у тому числі в Росії, які мужньо підняли свій голос проти цієї війни та пов’язаного з нею порушення прав людини.
Слухачі магістерського курсу «Стала біоенергетика» та слухачі курсу «Сталий розвиток» з університету Берна в рамках українсько-швейцарського проекту з проблем зеленої енеретики в Українських Карпатах створили спільну онлайн-платформу для збору фактичних даних та пошуку рішень. Заплановано спільні польові дослідження, однак війна вносить 
Сучасний світовий порядок необхідно негайно і кардинально змінити. Здавалося, що утворення Організації Об'єднаних Націй (ООН) 24 жовтня 1945 р. на Конференції Об’єднаних Націй у Сан-Франциско (США) було добре задуманим планом стабілізації міжнародних відносин. Адже, основна мета ООН – підтримка і зміцнення міжнародного миру та безпеки, міждержавне співробітництво в політичній, екологічній, економічній, соціальній, культурній та інших сферах. 