271752604 4711028635660098 2781721979279673101 n

За участю Національного лісотехнічного університету України, Департаменту екології та природних ресурсів Львівської ОДА, Львівського ОУЛМГ, Інституту екології Карпат НАН України у 2021 році розроблено, погоджено та затверджено Програму збереження та відтворення глушця звичайного в Сколівських Бескидах на період до 2031 р. Даним проектом передбачено створення інформаційного еколого-просвітницького центру та вольєру з інкубатором в одному з лісництв парку для штучного розведення, вирощування та подальшого випуску в дику природу молодняку глушця.

Про це йдеться на сайті Укрінформ з посиланням на повідомлення пресслужби природного парку у Фейсбуці.

«Глушець або місцева назва в Карпатах - готур, занесений до Червоної Книги України, як рідкісний вид, що перебуває під загрозою зникнення. Причиною зміни чисельності стало зменшення площ і омолодження хвойних лісів, вирубування дерев на токовищах та поблизу них, випасання худоби, збільшення чисельності хижаків (куниця лісова, лисиця), браконьєрство, посилення фактору турбування в період токування та виведення молодняка. Для розв’язання цієї проблеми адміністрація парку прийняла рішення розробити та реалізувати регіональну Програму збереження та відтворення глушця в умовах Сколівських Бескидів», - йдеться у повідомленні.

271761762 4711028032326825 5997141313879862964 n«До цього часу немає чітких рекомендацій щодо розведення цього виду, тому для таких робіт буде залучено багато фахівців-біологів, зоологів, екологів а також ветеринарний супровід. На даному етапі йде вивчення вітчизняного та зарубіжного досвіду з питань вольєрного розведення глушця, вивчення літературних джерел з історії розведення та плануються ознайомчі поїздки у господарства, які займаються такими роботами», - додають працівники парку.

Глушець звичайний - вид птахів роду тетеруків, один із найбільших птахів Українських Карпат. Унаслідок численних атак браконьєрів цих птахів із кожним роком стає все менше. На сьогодні збереглося лише кілька токовищ, але чисельність кожного з них не перевищує 10-15 особин, тобто генофонд даного виду в Україні поступово вироджується. Глушець занесений до Червоної книги України (2009), а також охороняється Бернською Конвенцією про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі.

Джерело.

Фото: Національний природний парк «Сколівські Бескиди»/Facebook

Дорогі лісотехніки, ось і прийшло у кожен дім священне і чарівне свято Хрещення Господнє. У цей чудовий і божественний день хочеться побажати Вам доброти, чесності та справедливості. Нехай диво живе у Ваших серцях і дарує Вам світлу надію на прекрасне майбутнє. Нехай у цей світлий день Вас оточують рідні та близькі люди. Нехай Ваші домівки наповняться радістю, сміхом та позитивом.

З Йорданом! Бажаємо на Водохреще з головою зануритися в чисту воду добрих надій, повірити в світле диво і відкрити новий світ щастя для себе. Бажаємо Вам міцного здоров’я, внутрішнього тепла, яке зігріває душу і серце, успіхів у всіх починаннях.
1579270048 6291
  
 
Ректорат

 

Онлайн-семінар проводиться з метою підвищення ефективності проведення профорієнтаційної роботи серед випускників шкіл та коледжів працівниками університету із врахуванням особливостей Вступної кампанії 2022 року та переваг навчання в НЛТУ України.

П’ятниця, 21 січня 2022 року, 19:00 – 20:30

Інформація для приєднання до зустрічі Google Meet

Посилання на відеодзвінок: https://meet.google.com/kff-idus-hpg

ПРОГРАМА онлайн-семінару

18:45-19:00 – приєднування учасників.

19:00-19:15 – інформація «Про особливості вступу на навчання за спеціальностями університету у 2022 році», відповідальний секретар Приймальної комісії, доцент Бурдяк Михайло Романович.

19:15-19:30 – запитання учасників семінару щодо особливостей Вступної кампанії 2022 року.

19:30-19:45 – інформація «Методи ефективної профорієнтаційної роботи», керівник Центру профорієнтаційної роботи, доцент Шептицька Любов Богданівна.

19:45-20:00 – запитання учасників семінару щодо організації профорієнтаційної роботи.

20:00-20:30 – виступи учасників семінару.

 1641466572 613x321 3 0На базі Національного лісотехнічного університету України науковці вже давно розробляють винаходи, здатні підвищувати екологічну безпеку продуктів харчування та навколишнього середовища.

Зокрема, це стосується й технології виробництва екологічно-чистої продукції. Йдеться про мікробіологічні добрива на основі гриба мікоризоутворювача (чорного трюфеля). З технологією використання та перевагами застосовування саме таких засобів ознайомився заступник голови Львівської ОДА Віталій Загайний.

«В області діє Комплексна програма  підтримки та розвитку сільського господарства, яка передбачає закупівлю мікробіологічних засобів захисту рослин нашими фермерами. Торік цей напрямок не був достатньо ефективно реалізований і нам важливо донести аграріям переваги, які вони зрештою отримають. Перш за все, використання цих засобів дозволяє зменшити негативний вплив хімічних засобів на якість продукції та ґрунтів, тому така пропозиція має привернути увагу, перш за все, виробників саме органічної продукції. Львівщина – це прикордонний регіон, тому ми маємо хороші можливості для експорту екологічно-чистої продукції в європейські країни», - наголосив заступник.

Основним завданням біологічних добрив є стимулювання росту та розвитку рослин та підвищення їхньої стійкості до захворювань. На відміну від хімічних засобів, ці препарати дозволяють покращити якість ґрунтів і зменшити до мінімальних показників залишок хімічних речовин у зібраному врожаї.

«Кожна рослина росте винятково в симбіозі з грибами та бактеріями, але цей ріст та якість самих ґрунтів легко можна зіпсувати хімічними засобами. У цьому випадку необхідні корисні речовини не надходять до кореня. Тому важливо відновити мікоризний симбіоз в ґрунті. До прикладу, цю функцію виконує препарат створений на основі плодового тіла чорного трюфеля, основу якого складає пігмент меланін. Він трансформує пестициди, нейтралізує важкі метали, створює сприятливе середовище (ризосферу) навколо ґрунту для того, щоб рослина могла рости», - розповіла кандидатка біологічних наук та доцентка кафедри екології Інституту екологічної економіки НЛТУ Вікторія Оліферчук.

До переваг, які отримають в результаті використання таких засобів фермери відносять: кореневе живлення рослин, їхня стійкість до посухи, засолення чи забруднення важкими металами, збільшення врожайності.

«Це місцева розробка. Нам важливо залучати львівських науковців до прикладних досліджень в галузі сільського господарства», - додав заступник.

Після запуску ринку землі питання збереження її якості стало вагомішим. Саме тому зацікавлення області в популяризації серед аграріїв засобів, здатних покращити якість ґрунтів теж зросла.

«Вимоги до якості продуктів з кожним роком зростають. В багатьох країнах Європи товар може з’явитися на прилавках магазинів лише за умови відсутності у його складі шкідливих речовин. Вимоги до екологічності продуктів харчування зростають і у нас. Для виробників не менш важливою є фінансова складова. У довгостроковій перспективі вони отримають якісніші ґрунти, на яких збиратимуть більш «чисту» продукцію, за яку споживач буде готовий платити додатково», - зауважила директорка департаменту агропромислового розвитку ОДА Тетяна Гетьман.

Нагадаємо, що в межах обласної програми, фермерам, котрі використовують мікробіологічні засоби захисту рослин відшкодовують 50%  від їхньої вартості (в межах 50 тисяч гривень).

Повідомляється на сайті Львівської обласної державної адміністрації.

Декілька років тому один із авторів статті, яку Ви читаєте, розмістив фотографію цього симпатичного малюка (рис. 1) у своїй презентації, з якою виступав на конференції у Тбілісі. У доповіді було зроблено аналіз проблем та перспектив розвитку лісового сектора України. Учасники конференції погодились тоді із метафоричним висновком про те, що лісовий сектор України ще дуже молодий (сама держава ще також дуже молода), але надзвичайно «милий», «симпатичний» та «перспективний», оскільки наявні усі передумови для його успішного розвитку. Тоді також було зазначено, що майбутнє цього «малюка» залежатиме від багатьох об’єктивних та суб’єктивних чинників, що стосуються системних умов розвитку України.

Ми вважаємо, що сьогодні питання щодо майбутнього лісового сектора України залишається актуальним. Спробуймо наблизитись до відповіді на це питання через призму розгляду ряду проблем.

Проблема 1. Чи існує лісовий сектор України? У чому полягає сутність дефініції «лісовий сектор»? Як покращити ситуацію у цій царині?

 Рис. 1. Візія розвитку лісового сектора України

На нашу думку, лісовий сектор мав би об’єднувати всі («всі» – це ключове слово у цьому визначенні) напрямки економічної діяльності (галузі чи підгалузі), які стосуються стратегічно важливої системи під назвою «ліс». Тут йдеться про сектор, у який входять лісове господарство, деревообробна, меблева, целюлозно-паперова, лісохімічна та поліграфічна галузі, дерев’яне будинкобудування, вироблення енергії з деревини, зелений туризм, організації екологічного спрямування, «лісова» освіта і наука та інші, пов’язані з лісом види діяльності. Логіка такого об’єднаного існування полягає у тому, що лісовий сектор є складовою зеленого майбутнього планети, оскільки, він здатний суттєво зменшити та ізолювати викиди вуглекислого газу через ефект поглинання (дерево в процесі росту поглинає вуглекислий газ та виділяє кисень); ефект зберігання (будь-який виріб з деревини чи деревинних матеріалів здатний утримувати вуглекислий газ); ефект заміни (виріб з деревини чи деревинних матеріалів здатний замінити виріб, що виготовлений із вуглецевозатратних матеріалів: замість бетонно-цегляного будинку завжди є можливість побудувати дерев’яний). Саме розуміння того, що лісовий сектор ми розглядаємо як засіб збереження нашої планети для нащадків, і є основною причиною необхідності такого об’єднання. Більше того, тільки таке об’єднання у рамках лісового сектора дасть можливість реалізувати довгострокову стратегію галузей, які використовують лісові ресурси.

Сьогодні, на жаль, такого розуміння в Україні немає. Існують окремі галузі (лісове господарство, деревообробна промисловість, меблева промисловість, целюлозно-паперова промисловість та інші), які мають між собою дуже слабку і несистемну координацію, що унеможливлює їхню ефективну та злагоджену роботу і, більше цього, перетворює їх у жорстких конкурентів у непростій боротьбі за ресурс. Динаміку розвитку цих галузей щодо обсягу реалізованої продукції з 2004 року та зміну частки лісового сектора в загальному обсязі промисловості України наведено на рис. 2-4.

 Рис. 2. Обсяг реалізованої продукції галузей лісового сектору України, млрд. грн (https://www.ukrstat.gov.ua)  Рис. 3. Обсяг реалізованої продукції галузей лісового сектору України, млрд. дол. США 
 Рис. 4. Динаміка зміни частки лісового сектора України

В умовах жорсткої конкуренції у рамках лісового сектора природнім є виникненням цілої низки суперечок (конфліктів):

  • між лісокористувачами та екологічними і природоохоронними організаціями;
  • між лісокористувачами та державними регуляторами;
  • між екологічними і природоохоронними організаціями та державними регуляторами;
  • між переробниками деревини та екологічними і природоохоронними організаціями;
  • між заготівельниками лісу (продавцями) та його переробниками (покупцями);
  • між різними галузями, що переробляють деревину;
  • між місцевими органами самоврядування та лісокористувачами;
  • між Державним агентством лісових ресурсів України та приватними переробними підприємствами;
  • між трейдерами;
  • між торговими майданчиками.

У цій ситуації стає зрозумілим, що якщо у сім’ї вихованням малюка займаються всі члени родини, причому кожен «вихователь» культивує власні (часто альтернативні) підходи, то, у результаті, отримати на виході цілісну особистість буде дуже важко. Зазвичай, українські сім’ї знаходять рішення у таких випадках – вони сідають за круглий стіл і домовляються між собою, виходячи з того, що критерієм ефективності є майбутнє щасливе життя маленького підопічного. 

Ми пропонуємо у лісовому секторі зробити це саме: зібрати всіх за одним столом і знайти компромісне рішення стосовно ефективного розвитку лісового сектора України. Воно повинно ґрунтуватись на основі глибокого аналізу, а критерієм ефективності необхідно вибрати державні інтереси, зокрема збільшення надходжень до бюджетів усіх рівнів, створення нових та підтримка наявних робочих місць за дотримання основних вимог екологічного імперативу.

Як вирішити проблему №1?

1.Створити Департамент лісопромислової політики у структурі Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України – головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, одним із основних завдань якого є формування та реалізація державної промислової політики. 

Діяльність такого Департаменту могла б координувати процес формування та реалізації державної політики у лісовому господарстві, деревообробній, меблевій, целюлозно-паперовій промисловості та інших секторах економіки, пов’язаних з переробкою лісових ресурсів. 

У структурі Департаменту лісопромислової політики доцільно створити аналітичний центр з питань розроблення стратегії розвитку лісового сектора України, зокрема напрацювання наукового підґрунтя для прийняття системних державних рішень. 

2.Розробити регіональні та національні програми для стимулювання розвитку лісового сектора (наприклад, програми підтримки дерев’яного будинкобудування; програми регіональних економік на основі базових принципів функціонування «смарт спеціалізацій»).

Проблема 2. Чи є ефективною для України заборона експорту лісоматеріалів необроблених? Як покращити ситуацію у цій царині?

Арбітраж ЄС щодо лісоматеріалів необроблених визнав, що Україна має право обмежувати експорт лісоматеріалів за певних обставин, але разом з тим має відкоригувати свою заборону від 2015 року. В грудні 2020 року мораторій був визнаний несумісним з Угодою про асоціацію України і Європейського Союзу. Це дало можливість чиновникам ЄС стверджувати, що заборона експорту не стосувалася природоохоронних заходів, а просто захищала українських деревообробників і привела до «високого та безпрецедентного рівня внутрішнього споживання» деревини в Україні.

Динаміка заготівлі лісоматеріалів необроблених в Україні в період з 2010 до 2020 рр. наведена на рис. 5.

 Рис. 5. Динаміка заготівлі лісоматеріалів необроблених (2010-2020), млн. м3 (https://www.ukrstat.gov.ua)

На засіданні круглого столу на тему «Заготівля деревини: безпечно для природи і достатньо для бізнесу» 26 листопада 2021 року Голова Державного агентства лісових ресурсів України Юрій Болоховець наголосив: «Держлісагентство взяло напрямок на відкритість і доступність, тому ми ініціювали діалог між усіма зацікавленими сторонами. Оперуючи даними, звідки береться деревина, як створюються ліси і що таке розрахункова лісосіка – маємо всі разом прийти до спільного рішення – скільки саме безпечно для природи і достатньо для бізнесу заготовляти деревини». Разом з цим, Юрій Болоховець констатував, що загальний обсяг заготівлі у 2020 році становив 17,8 млн. м3, і з урахуванням попередньої динаміки заготівлі деревини, очікувано, що у 2021 році українська економіка отримає біля 17-17,5 млн. м3 вітчизняних лісоматеріалів необроблених, що цілком співставно з обсягом заготівлі деревини минулого року. Натомість, обсяг заготівлі деревини у 2022 році прогнозовано може зменшитися, що насамперед зумовлено процесами реформування лісового господарства та зменшенням розрахункової лісосіки за оновленим базовим лісовпорядкуванням.

Зростання на 5-7 % вирубки лісів у 2015-2016 роках не пов’язано з впровадженням мораторію, а здебільшого зі збільшенням обсягів санітарних рубок, зумовлених значними пожежами та піком утворення сухостійних деревостанів у цей час. Хоча в цілому за період 2010-2020 рр. обсяг заготівлі лісоматеріалів необроблених (ліквідної необробленої деревини) залишався приблизно на рівні 17-19 млн. м3. Це набагато нижче встановленого у Законі України 2860-IV «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, пов’язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів» обмеження на внутрішнє споживання на рівні 25 млн. м3 на рік.

Окремі українські експерти прогнозували, що впровадження мораторію дасть змогу зменшити незаконні рубки. Проте, на сьогодні відсутня достовірна інформація щодо обсягу таких рубок, і як наслідок, немає вагомих аргументів, які б засвідчували вплив мораторію на будь-які види рубок. Результати офіційної статистики Державної екологічної інспекції України (https://project.liga.net/projects/sale_of_wood/#!/tab/369702882-1) свідчать, що шкода заподіяна лісовій галузі та рослинному світу, яка здебільшого пов’язана з незаконними рубками, впродовж 2019, 2020 та 8 місяців 2021 року відрізняється незначно. Для прикладу, у 2019 році стягнуто штрафів на суму 1 241 023 грн, у 2021 році – 1 023 654 грн, а за 8 місяців 2021 року – 1 203 128 грн, а сума пред’явлених претензій та позовів за збитки становить: 107 348 951 грн, 91 846 618 грн та 106 260 065 грн відповідно.

Рис. 6. Індекси промислового виробництва (2013-2020 рр.), у % до попереднього року (https://www.eurointegration.com.ua/experts/2021/04/6/7121790/)

Однозначно можна стверджувати, що впровадження мораторію на експорт лісоматеріалів необроблених сприяло росту обсягів продукції деревообробки, здебільшого завдяки зростанню лісопиляльного та стругального виробництв (у сукупності +49,3 % за 2015-2019 роки і незначний спад -8,3 %, спричинений епідемічною кризою у 2020 році, рис. 6), а як наслідок – збільшення платежів до всіх видів бюджетів та покращення соціального статусу працівників цих виробництв. 

Виробництво меблевих виробів характеризується помірнішим зростанням порівняно з лісопиляльним та стругальним виробництвами +35,8 % у 2016-2019 роках і незначним спадом -4,6 %, спричиненим епідемічною кризою у 2020 році та менш помітним впливом впровадження мораторію на експорт лісоматеріалів необроблених. Такий вплив впровадження мораторію перш за все зумовлений з одного боку – незначною часткою меблевих виробів з цільної деревини, які відносять до дороговартісного цінового сегмента, порівняно з суттєво більшою часткою меблевих виробів, виготовлених з деревинних плитних матеріалів, а з іншого боку – зростанням обсягів будівництва і як наслідок попиту на меблеві вироби, зокрема вітчизняного виробництва, та економічними чинниками, пов’язаними з валютними коливаннями на ринку і як наслідок – зменшенням імпорту меблевих виробів, особливо у 2016 та 2017 роках. 

Статистичний аналіз експорту пилопродукції, меблевих виробів та іншої продукції з деревини (рис. 7) свідчить, що він загалом зріс майже на третину з 2015 до 2018 року, сягнувши обсягу $1643 млн. у 2018 році і в подальшому залишався практично на цьому ж рівні. Власне такі показники можуть свідчити про позитивний вплив мораторію на експорт лісоматеріалів необроблених, запроваджений з 1 листопада 2015 році для деревних порід, крім сосни, а з 1 січня 2017 року – для деревних порід сосни.

зображення 2022 01 13 102409
 Рис.7. Експорт пилопродукції, виробів з деревини та меблів (2013-2020 рр.), млн. дол. США (https://www.eurointegration.com.ua/experts/2021/04/6/7121790/)

Експорт лісоматеріалів необроблених, до введення у 2015 році мораторію, становив близько п’ятої частини всього експорту деревини та виробів з неї ($254 млн. у 2014 році). Після введення мораторію частка лісоматеріалів необроблених у структурі експорту деревини та виробів з неї почала суттєво зменшуватися, у 2015 році – 14,4% ($173 млн.), у 2016 році – 8,8% ($106 млн., за рахунок експорту лісоматеріалів деревних порід сосни), а у 2017 році – офіційний експорт лісоматеріалів необроблених припинено. Натомість загальний обсяг експорту пилопродукції, меблевих виробів та іншої продукції з деревини суттєво зріс від $1208 млн. – у 2016 році до $1643 млн. – у 2018 році і $1622 млн. – у 2020 році. Таке зростання насамперед відбулося за рахунок збільшення експорту пиломатеріалів, шпону, фанери, столярних виробів та теслярських будівельних деталей – продукції з більшою доданою вартістю порівняно з лісоматеріалами необробленими. У 2019-2020 роках пиломатеріалів експортовано на суму 515 млн. дол. США, що приблизно в 1,43 разів більше порівняно з обсягом експорту у 2014-2015 роках (близько $360 млн.) За аналогічний період майже вдвічі збільшено експорт шпону, фанери, столярних виробів та теслярських будівельних деталей. У 2020 році експорт меблевих виробів з деревини і деревинних матеріалів зріс до $210 млн., що практично втричі більше порівняно з 2016 роком.

Варто зауважити, що впровадження мораторію також сприяло зростанню інвестицій у деревообробну та меблеву промисловість, які за розрахунками окремих експертів зросли орієнтовно на 80 % порівняно з 2015 роком.

Проте потужна деревообробна промисловість, яка ще на початку 2021 року демонструвала чудові перспективи і великий потенціал для зростання, буквально за кілька місяців опинилася в кризі. Її причиною став гострий дефіцит лісоматеріалів необроблених на ринку деревини і непомірне зростання цін. Здавалося, зростання вартості лісоматеріалів необроблених можна пояснити збільшенням цін на світових ринках, але світові ціни почали значно зменшуватися з вересня 2021 року, і це практично не вплинуло на ціни на внутрішньому ринку України. Більше того, на деякі сортименти ціни продовжують зростати, а окремі українські підприємства почали імпортувати лісоматеріали необроблені, здебільшого твердолистяних порід, для власних виробничих потреб.

Згідно Постанови (остаточного рішення у спорі) Арбітражної групи від 11 грудня 2020 року, Україна повинна врегулювати порушення своїх зобов’язань у рамках Угоди про асоціацію з ЄС від 2014 року, зокрема щодо тимчасового обмеження експорту лісоматеріалів необроблених 2015 року, яке визнано таким, що порушує статтю 35 Угоди. 

Таким чином перегляд норм Закону України «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, пов’язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів» або його цілковитого чи часткового скасування – неминучий крок. Однією з причин цього є обґрунтування змін до Закону у 2015 році, пов’язаних з тимчасовим обмеженням експорту лісоматеріалів необроблених, у якому, окрім екологічної складової, також наголошено на підтримці вітчизняної деревообробної галузі. Це є прямим порушенням як Угоди про асоціацію з ЄС, ключовою ідеєю якої є рівність прав для українського та європейського бізнесу, так і зобов’язань України в рамках Світової організації торгівлі (СОТ).

Для вироблення ефективних підходів до скасування мораторію на експорт лісоматеріалів необроблених, необхідно провести консультації з представниками ЄС та напрацювати відповідне рішення з урахуванням політичної чутливості цього питання в Україні.

«Наша принципова позиція – скасування мораторію можливе лише разом зі створенням прозорого ринку деревини, який унеможливить зловживання», – раніше пояснював заступник Міністра економіки України – Торговий представник України Тарас Качка. «Очевидно що ЄС тисне у бік простого скасування мораторію… Ми виробили акуратну логіку в Комітеті з питань економічного розвитку Верховної ради України в законопроєкті 4197-д «Про ринок деревини», але й він є надто чутливим політично всередині країни. Тому ми будемо далі комунікувати з ЄС… Це велике питання для консультацій, тому що там немає однозначного простого рішення», – зазначив він.

Отже, логічним вирішенням проблеми ефективності/неефективності для України заборони експорту лісоматеріалів необроблених є розроблення і впровадження законодавчих рішень та підзаконних актів, які відповідатимуть міжнародним зобов’язанням України, зокрема Угоді про асоціацію з ЄС та вимогам СОТ, сприятимуть розвитку підприємств лісового сектора і матимуть позитивний економічний, соціальний та екологічний ефект для держави.

Проблема 3. Чи існує в Україні ринок деревини? Як покращити ситуацію у цій царині?

Чи існує в Україні ринок деревини? Це питання надзвичайно важливе як для держави, так і учасників цього ринку, оскільки від його вирішення залежить не тільки отримання різнопланового позитивного ефекту, але й міжнародний авторитет України. На сьогоднішній день можна однозначно стверджувати – цивілізованого ринку деревини в Україні не існує! 

До вступу України у 2008 році у СОТ питання функціонування ринку деревини чи ринку торгівлі деревиною особливо не піднімалося. Актуальність цього питання суттєво зросла під час підготовки Угоди про асоціацію України і ЄС, яка була укладена у 2014 році.

Продаж деревини (лісоматеріалів необроблених) підприємствами, які входять у структуру Державного агентства лісових ресурсів України, до 2020 року здійснювався як за прямими договорами між лісокористувачами та споживачами, так і через електронні аукціони, а починаючи з січня 2020 року – лише через електронні аукціони. Проте такий підхід, у якому вигоду, здебільшого, отримували тільки окремі зацікавлені сторони, не сприяв чесній конкуренції та прозорості і породжував різноманітні конфліктні ситуації. На сьогодні в Україні ще спостерігаються незаконні рубки, обсяг яких, безперечно, щороку зменшується завдяки посиленню уваги до лісової галузі з боку силових органів, громадськості та природоохоронних організацій, і які мають вплив на фактичні умови торгівлі необробленою деревиною. Попит формує пропозицію – відомий принцип ринкових відносин. Доки буде зберігатися попит на незаконну деревину – доти будуть спостерігатися незаконні рубки. Тому законодавчий підхід до правил функціонування ринку деревини має бути дуже виважений, з урахуванням інтересів усіх зацікавлених сторін – учасників ринку деревини.

Ситуація на несформованому ринку деревини України, необхідність імплементації положень Угоди про асоціацію України і ЄС, дотримання основоположних принципів СОТ і позиція міжнародних партнерів спонукали законодавчу та виконавчу владу України до розроблення відповідних рішень, які мали б сприяти формуванню повноцінного цивілізованого ринку деревини в Україні. 

Одним із перших таких рішень є продаж деревини через електронні аукціони, яке дало змогу забезпечити певні позитивні напрацювання. Проте, основним негативним фактором аукціонної торгівлі деревиною є невпинний ріст цін на лісоматеріали необроблені, що закладено самим принципом формування цін; абсолютне неврахування того, що більша частина продукції з деревини експортується і ріст внутрішніх цін на сировину без врахування коливання цін на лісоматеріали і пилопродукцію на міжнародних ринках призводить до суттєвого зниження рентабельності і навіть банкрутства вітчизняних деревообробних підприємств. Окрім цього, відсутність ефективного законодавчого підґрунтя, необґрунтований вплив органів виконавчої влади та окремих зацікавлених осіб, неврахування позитивного світового досвіду, нерозуміння ситуації з продажем-купівлею деревини учасниками ринку, зокрема щодо відповідальності сторін та інші чинники до цього часу, заважають формуванню повноцінного цивілізованого ринку деревини в Україні.

Після ініціювання 15 січня 2019 року уповноваженими органами ЄС процедури вирішення спору у зв’язку із введенням в Україні тимчасової заборони експорту лісоматеріалів необроблених відповідно до статті 305 Угоди про асоціацію України і ЄС та усвідомлення незворотності процесу, органи державної влади розпочали розроблення пакету нормативно-правових документів, які встановлюватимуть чіткі прозорі правила торгівлі деревиною і відповідатимуть міжнародним зобов’язанням України. Основним таким документом є Закон України, тому у 2020 року у Верховну раду України подано два проєкти Закону України «Про ринок деревини»: 4197 – зареєстрований 07 жовтня 2020 року народним депутатом України Олександром Матусевичем та альтернативний 4197-1 – зареєстрований 26 жовтня 2020 року групою з 16-ти народних депутатів. 

У преамбулі обидвох законопроєктів наголошено про те, що кожен з них визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку деревини, регулює відносини, пов’язані з купівлею-продажем деревини, спрямований на розвиток ринкових відносин у лісопромисловому комплексі, з метою забезпечення деревиною потреб споживачів на принципах вільної і добросовісної конкуренції та сталого використання лісових ресурсів. Однак, незважаючи на задекларовану спільну мету, є низка суттєвих відмінностей, до основної з яких варто віднести різне тлумачення поняття «оферта» у проєкті Закону України 4197 та у проєкті Закону України 4197-1. У першому проєкті враховано сучасні світові тенденції (50:50, 50 – прямі договори, 50 – купівля необробленої деревини (лісоматеріалів необроблених) на аукціонах), натомість у другому – здійснена підміна понять. Зокрема, офертою у проєкті Закону України 4197-1 вважається прийняття (акцептування) лота єдиним покупцем на електронному аукціоні, що абсолютно несумісно з практикою провідних країн.

Відсутність чітких і прозорих правил торгівлі деревиною, напружена ситуація із забезпеченням сировиною та необґрунтоване зростання її вартості, і як наслідок неможливість ефективного ведення та прогнозування бізнесу спонукали деревообробну спільноту до активних дій. 

Впродовж одного року з вересня 2020 року до вересня 2021 року вперше організовано та проведено у рамках міжнародних спеціалізованих виставок три Всеукраїнські лісопромислові форуми. Перший – 30 вересня 2020 року у Києві, Другий – 20 травня 2021 року у Львові (рис. 8) та Третій – 29 вересня 2021 року у Києві. Форуми ініційовано ГО «Асоціація деревообробників та лісозаготівельників Львівщини», асоціацією деревообробників «Меблідеревпром», Національним лісотехнічним університетом України, Національним університетом біоресурсів та природокористування України та проведено за підтримки державних структур і зацікавлених організацій. Ідейний натхненник Форумів та його організатор разом з командою однодумців – голова ГО «Асоціація деревообробників та лісозаготівельників Львівщини» Микола Когут. 

 Рис. 8. Загальний вигляд конференц-зали з учасниками Другого Всеукраїнського лісопромислового форуму (20 травня 2021 року, Львів)

Учасники Форумів (понад 300 осіб на Другому та Третьому Форумах) – представники деревообробного бізнесу, лісового господарства і влади, науковці та інші зацікавлені сторони, які зібралися для дискусії та пошуку спільних рішень з урахуванням сучасних економічних викликів. Варто зазначити, що представники влади (Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України, Міністерства економіки, Державного агентства лісових ресурсів України) взяли активну участь у роботі Форумів, особливо Другого та Третього. Незважаючи на гострі дискусії між учасниками Форумів, вдалося напрацювати окремі спільні рішення, найважливішим з яких є підтримка ключової позиції проєкту Закону України 4197 «Про ринок деревини» щодо впровадження принципу оферти, яка передбачає купівлю не менше 50% лісоматеріалів за прямими договорами, а решти – на аукціонах. Важливим рішенням Другого Форуму була пропозиція об’єднати два проєкти Закону України 4197 та альтернативний 4197-1 в один, врахувати їхні сильні сторони. 

Зважаючи на великий суспільний резонанс та об’єктивні причини, представники законодавчої влади відхили вказані два проєкти Закону України, а розробили та 10 вересня 2021 року зареєстрували групою з 10-ти народних депутатів новий проєкт Закону України 4197-д «Про ринок деревини», який, здебільшого, враховує ключові позиції двох відхилених законопроєктів.

18 листопада 2021 року Закон України 4197-д «Про ринок деревини» прийнято за основу (у першому читанні). Прийняття цього законопроєкту загалом є добрим сигналом для бізнесу та держави, однак до нього є значна кількість вагомих застережень, відмова від урахування яких може не тільки знівелювати цінність Закону України 4197-д «Про ринок деревини», але й створити реальні перешкоди для бізнесу, зокрема й щодо експорту продукції з деревини. Перш за все до таких вагомих застережень варто віднести:

  1. скасування мораторію на експорт лісоматеріалів необроблених у будь-який спосіб без прийняття превентивних законодавчих документів та підзаконних актів, які сприятимуть ефективному розвитку різних галузей лісового сектора України, є неприйнятним, проте у світлі Постанови Арбітражної групи – необхідним, оскільки Україні загрожують санкції від ЄС, які можуть вдарити по чутливих позиціях українського експорту, не обов’язково пов’язаного з галузями лісового сектора. У цих превентивних законодавчих документах та підзаконних актах необхідно забезпечити правові механізми, які не суперечитимуть міжнародним зобов’язанням України;
  2. до другого читання необхідно внести правки із урахуванням зауважень та пропозицій, оскільки окремі положення цього Закону містять суперечливі позиції або є помилковими, зокрема щодо продажу лісоматеріалів та виробів з деревини, продажу на умовах оферти, декларування операцій з деревною сировиною, гарантій сталості міжнародного обігу лісоматеріалів необроблених, та потребують консультацій з учасниками ринку деревини (представниками деревообробного бізнесу, лісового господарства, товарних бірж, науковцями та експертами). Варто зазначити, що свої зауваження та пропозиції до Верховної ради України направили окремі учасники;
  3. обсяг продажу деревини на умовах оферти повинен становити на першому етапі (впродовж двох років) не менше 50 (п’ятдесяти) відсотків від обсягу деревини, придбаного суб’єктом перероблення деревини за попередні 12 місяців, з поступовим збільшенням до 80 (вісімдесяти) відсотків впродовж наступних трьох років. Ефективність такого підходу засвідчує правильність дій Сейму та Уряду Польщі, у якій до 2020 року обсяг продажу деревини на умовах оферти становив 70 %, а з 2020 року – 80 %: це дало змогу Польщі за офіційною статистикою стати третім у світі експортером меблевих виробів, до 2016 року Польща поступалася Італії і була четвертим у світі експортером, у 2017 році – обсяг експорту практично вирівнявся, а у 2018 році Польща зайняла третє місце (рис. 9.), логічно також припустити, що збільшення обсягу оферти до 80 % сприятиме покращенню показників виробництва та експорту меблевих виробів; 
  4. терміни та визначення у Законі необхідно сформулювати відповідно до чинних нормативних документів України, гармонізованих з європейськими і міжнародними; 
  5. забезпечити прийняття Регламенту ЄС 995/2010 «Про зобов'язання операторів, які розміщують лісоматеріали та продукцію з деревини на ринку» від 20 жовтня 2010 року для спрощення митних операцій з ЄС, узгодженості вимог щодо забезпечення торгівлі продукцією з деревини, сприяння торгівлі законною і сталою лісовою продукцією та відповідно до ст. 294 Угоди про асоціацію України та Європейського Союзу.
 Рис. 9. Основні країни-експортери меблів, 2012-2018 $млрд. Джерело: CSIL processing of United Nations, Eurostat and national data (https://furnitureandfurnishing.com/world-furniture-outlook-2019/)

Окремо необхідно наголосити на двох важливих пунктах – сьомому та дев’ятому розділу VІІІ Прикінцеві та перехідні положення, прийнятого за основу Закону України 4197-д «Про ринок деревини». 

У пункті 7 розділу VІІІ Прикінцеві та перехідні положення передбачено виключення слова та знаку «деревина» у підпункті одинадцятому частини першої статті 2 Закону України «Про товарні біржі» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 10, ст. 139 із наступними змінами). Такі дії не мають нічого спільного з усталеною світовою практикою (https://www.cmegroup.com/, http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=355), оскільки деревина є таким же біржовим товаром, як сільськогосподарська продукція, мінерали, паливно-енергетичні ресурси, сировина, метали, дорогоцінне каміння, матеріальна продукція рибальства, паливної, хімічної, легкої, харчової та інших галузей промисловості, а також інші споживані речі, визначені родовими ознаками. Проте українські реалії виявляються дещо іншими. Вплив окремих «зацікавлених груп» спотворює сутність Закону, який повинен регулювати суспільні відносини шляхом встановлення загальнообов’язкових правил. 

Спочатку приймається Постанова КМУ від 4 грудня 2019 року №1178 «Про реалізацію експериментального проекту щодо проведення електронних аукціонів з продажу необробленої деревини», у якій на період з 1 лютого 2020 року до 1 квітня 2021 року передбачена реалізація не менше 25% щомісячних запланованих обсягів заготівлі необробленої деревини через електронні аукціони, а адміністратором електронної торгової системи визначено державне підприємство «Прозорро. Продажі». Результати експериментального проєкту виявилися доволі суперечливими, оскільки викликали як чимало нарікань, так і деяку підтримку серед представників деревообробного бізнесу і лісогосподарських підприємств. Очевидно, що така реакція ключових учасників ринку деревини, окрім інших важливих причин, зокрема невпинного зростання вартості необробленої деревини (ціни лотів), також зумовлена відсутністю доступної офіційної інформації щодо результатів реалізації експериментального проєкту, про які Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів, відповідно до пункту 5 Постанови КМУ від 4 грудня 2019 року №1178, мало поінформувати Кабінет Міністрів України до 15 лютого 2021 р. Натомість представники Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України і ДП «Прозорро.Продажі» наполягали, що реалізація експериментального проєкту щодо проведення електронних аукціонів з продажу необробленої деревини дала змогу налагодити прозорі механізми торгівлі необробленою деревиною та збільшити надходження до бюджету. Під час проведення Другого Всеукраїнського лісопромислового форуму у Львові (20 травня 2021 року) представники Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України і ДП «Прозорро.Продажі» заявили, що передбачено впровадити реалізацію 100 % щомісячних запланованих обсягів заготівлі необробленої деревини через електронні аукціони.

Разом з тим, після набуття 1 липня 2021 року чинності Закону України 738-IX від 19 червня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення залучення інвестицій та запровадження нових фінансових інструментів», яким внесено зміни до Закону України «Про товарну біржу», ситуація з торгівлею необробленою деревиною загострилася. Адже ключовим учасникам ринку (продавцям та споживачам деревини) без урахування їхньої думки знову змінили правила гри, про що свідчать гострі дискусії на Третьому Всеукраїнському лісопромисловому форумі у Києві (29 вересня 2021 року), зокрема щодо питання розміру комісії, яку сплачує покупець деревини.

На сьогодні вже значна кількість споживачів деревини (понад 2000 підприємств з 1 липня 2021 р.) та лісових господарств стали учасниками ліцензованих біржових торгів, що свідчить про зрозумілість та доступність біржових механізмів. Тому вилучення товарних бірж з процесу продажу лісоматеріалів необроблених є недоцільним, особливо зважаючи на заявлені наміри представників влади створити національну біржову платформу.

Позицію окремих представників електронних та біржових майданчиків (ДП «Прозорро.Продажі», ДП «Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр», ТБ «ТСБ «Галконтракт», ТСБ «Сумська ресурсна біржа», ТОВ «Українська енергетична біржа», ВАТ «Білоруська універсальна товарна біржа» та ін.) щодо функціонування ринку торгівлі необробленою деревиною представлено на Другому та Третьому Всеукраїнських лісопромислових форумах. Позаяк щорічний обсяг доходів лісогосподарських підприємств від продажу необробленої деревини становить понад 20 млрд. грн, то послуги посередників можуть складати понад 200 млн. грн, тому природньо, що представники електронних та біржових майданчиків ведуть активну боротьбу за цей ринок.

Під час свого виступу на Другому та Третьому Всеукраїнських лісопромислових форумах представники ВАТ «Білоруська універсальна товарна біржа» наголосили, що обсяг біржових угод з лісоматеріалами необробленими (круглими) для внутрішнього ринку Білорусі становить орієнтовно 40…50% від всіх біржових угод з лісопродукцією (у грошовому еквіваленті). Для прикладу, у січні 2021 року на біржі продано 686,62 тис. м3 лісоматеріалів необроблених, а за 2020 рік – 15927,03 тис. м3, що практично співставно з обсягом необробленої деревини в Україні (https://www.butb.by/tsifry-i-analitika/obzor-birzhevogo-tovarnogo-rynka/).

Головне завдання української влади як законодавчої, так і виконавчої: розробити відповідні нормативно-правові та регуляторні документи і забезпечити чіткі, прозорі та зручні правила гри на ринку деревини, з урахуванням позитивного світового досвіду, зокрема щодо розроблення раціональних критеріїв функціонування торгівельних майданчиків різної форми власності та умов роботи. А це неможливо зробити без урахування думки ключових учасників ринку. Якщо думка лісівників частково врахована, оскільки вони отримують кошти за продану деревину у будь-якому випадку (прямі договори, електронні аукціони, біржові торги), то для споживачів деревини, які в умовах дефіциту деревинної сировини та невпинного зростання її вартості змушені терпіти економічні збитки, скорочувати виробництво, втрачати кадри, у тому числі й високопрофесійні, питання прозорого функціонування ринку деревини є надзвичайно важливе.

Економічне та соціальне значення суб’єктів підприємницької діяльності, які переробляють деревинну сировину, є доволі високим (рис. 10). За даними державної служби статистики України (https://www.ukrstat.gov.ua) у 2020 році таких суб’єктів було більше 15000 з обсягом виробництва продукції понад 36 млрд. грн, на яких працювало більше 70 тис. працівників, а якщо врахувати, що частина суб’єктів підприємницької діяльності, які працюють у меблевій та лісогосподарській галузі, також переробляють деревинну сировину, то наведені показники будуть значно вищими.

Рис. 10. Економічне та соціальне значення суб’єктів підприємницької діяльності, які переробляють деревину (http://www.ukrstat.gov.ua/

Реалізація дев’ятого пункту розділу VІІІ Прикінцеві та перехідні положення, особливо підпункту 1, у якому на Кабінет Міністрів України покладається обов’язок впродовж трьох місяців з дня опублікування Закону: забезпечити прийняття Порядку продажу деревини, Порядку декларування операцій з деревиною, Порядку експорту окремих виробів з деревини та інших нормативно-правових актів, передбачених цим Законом, а також забезпечити розроблення центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища Порядку щодо визначення показників якості деревини та методів їх контролювання та його прийняття, викликає тільки одне надзвичайно важливе питання, чи до цього процесу будуть залучені представники деревообробного бізнесу, лісового господарства, науковці та інші зацікавлені сторони, оскільки більшість з наведених документів є визначальними для функціонування ринку деревини і за умови нефахового підходу до їх розроблення можуть повністю знівелювати сам Закон України «Про ринок деревини».

В органів державної влади є достатньо важелів впливу та механізмів регулювання, які задля зростання усіх галузей лісового сектора, отримання належних платежів до бюджетів усіх рівнів та забезпечення соціальних гарантій працівників, дадуть змогу забезпечити прозоре функціонування ринку деревини без надання преференцій окремим учасникам і з урахуванням позитивного світового досвіду та усталених практик.

Проблема 4. Які шляхи подальшого розвитку лісового сектора України?

На сучасному етапі розвитку суспільства людство вже цілком відчуває результати прискореного розвитку технологій, які практично щоденно забезпечують відкриття, втілені в нових досягненнях наукової та технічної думки. 

Одним із перспективних напрямків розвитку лісового сектора є впровадження технологій з біохімічного перероблення деревини. Яскравим прикладом такого технічного поступу для підприємств України може стати досвід фінської компанії UPM, яка ще у 2008 році оголосила про прийняття нової корпоративної концепції: «UPM – the Biofore Company» (https://www.upmbiochemicals.com/). Згідно цієї концепції, компанією взято курс на досягнення технічної досконалості і екологічну безпечність виробництв та орієнтацію на виготовлення біопродукції. На сьогоднішній день на одному з підприємств компанії виготовляється UPM BioVerno naphtha і UPM BioVerno diesel – пальне для автомобільного транспорту (рис. 11). Для виготовлення такого виду продукції використовується талова олія, похідний продукт виробництва целюлози на інших заводах компанії, що дає змогу не тільки забезпечити повний цикл переробки деревини, але й синтезувати продукт, який при використані генеруватиме до 80% менші викиди парникових газів порівняно з паливними матеріалами отриманими з нафти, а також в цілому скорочуватиме необхідність в споживанні викопних вуглеводнів. Перевагою цих матеріалів порівняно з іншими видами біопального є те, що для їх виготовлення не потрібно переробляти рослини, які можна переробити в продукти харчування чи використовувати посівні площі під вирощування технічних рослин замість рослин, які мають харчову цінність. Ця перевага є також вкрай актуальною в умовах зростання населення світу і поглиблення продовольчої кризи.

C:\Users\Vasyl\Desktop\Без імені2.jpg
Рис. 11. Пропозиції пального для автомобільного транспорту від фінської компанії UPM  

Компанія UPM будує також завод із виготовлення відновлених функціональних наповнювачів (RFF), а також гліколів. Обидві групи продуктів можна отримувати в результаті багатостадійної переробки відходів деревообробних підприємств та лісоматеріалів необроблених, отриманих в результаті санітарних рубок та рубок догляду. RFF отримують з проміжного продукту переробки деревини лігніну і вони можуть бути використані при виготовленні гуми та пластиків. Гліколі, а саме моноетилен (MEG) та монопропілен (MPG) гліколі, отримують з проміжного продукту переробки деревини моносахариду «деревного цукру», які можна використовувати при виготовлені поліефірних смол, антифризів, харчових пластиків тощо. Ці продукти є основними конкурентами нафтопохідним чи штучно синтезованим органічною хімією продуктам, тому їх подальше використання в промисловому виробництві сприятиме зменшенню обсягів використання викопних вуглеводів і, як наслідок, покращенню екологічної ситуації. 

Отже, можна стверджувати, що біохімічне перероблення деревини – відновлювального ресурсу – є економічно вигідним та екологічно обґрунтованим способом перероблення, який дає змогу розширити асортимент продукції лісового сектора і збільшити його частку в загальній структурі ВВП держави.

Ще одним перспективним напрямком розвитку лісового сектора є дерев’яне домобудування, для ефективного впровадження якого доцільно розробити та реалізувати спеціальну Державну цільову програму. У цьому випадку варто говорити не стільки про будівництво приватних будинків зі зрубу, оциліндрованих колод чи брусів (цільних або клеєних), яке, хоч і не є масовим і також потребує розвитку, але є загальновідомим в нашій державі, а про промислове будівництво та будівництво багатоповерхових споруд (рис. 12). Такі будівлі, як свідчить європейський і північно-американський досвід, окрім екологічності, характеризуються високою енергоефективністю і довговічністю. Стимулювання саме такого способу будівництва дасть змогу нарощувати виробничі потужності не тільки підприємствам з виготовлення столярно-будівельних виробів, але й суміжним виробництвам з виготовлення столярних, меблевих та інших виробів з деревини та деревинних матеріалів.

Важливим є також залучення підприємств лісового сектора до виготовлення сучасної цифрової техніки та транспортних засобів. У світі загалом, і в Україні зокрема, спостерігається постійно зростаючий попит на вироби з екологічних матеріалів, до яких відносять і деревину. Тому наразі не тільки дерев’яні флешки, клавіатури, навушники та інші відносно прості вироби стали реальністю, але і комп’ютери з корпусами із клеєної деревини, телефони з дерев’яними панелями замість задньої кришки, найрізноманітніші види аудіо програвачів та інша техніка. 

Для збалансованого розвитку лісового сектора, окрім стимулювання переробки лісоматеріалів, необхідно стимулювати і їхнє вирощування. Сучасні тенденції, які будуть підсилюватися і в наступні роки, свідчать, що перспективними напрямками у ведені лісового господарства є формування «енергетичних» або «компенсаційних» насаджень. 

 https://dominant-wood.com.ua/ua/images/statii/istoriya-stroitelstva-derevyannyh-domov/new-style-1.jpg https://bit.ua/wp-content/uploads/2014/05/iStock-1076616816.jpg 
  Рис. 12. Загальний вигляд багатоповерхових будинків та промислової споруди з деревини

Енергетичні насадження – один із варіантів вирішення наростаючої енергетичної світової кризи. Оскільки такі насадження характеризуються високою продуктивністю, то дають змогу отримувати паливні матеріали щорічно з однієї і тієї ж плантації, що позитивно відрізняє цей спосіб від класичного підходу в заготівлі лісоматеріалів. 

Формування компенсаційних насаджень – це відносно новий тренд у ведені екологічно відповідального бізнесу, де підприємства з виробництва промислової продукції беруть на себе зобов’язання насаджувати відповідні площі лісів пропорційні до їхніх викидів вуглекислого газу (СО2) в атмосферу. Таким чином формується баланс між шкідливими викидами в атмосферу і екологічними компонентами, які запобігатимуть впливу цих викидів. Хоча такі підходи у ведені бізнесу характерні більше для розвинених країн Європи, проте окремі українські підприємства також долучаються до формування компенсаційних насаджень; окрім цього, Україна вже має позитивний досвід у залучені закордонних інвестицій у цьому напрямку, оскільки ліси можна садити у будь-якому регіоні світу, який має придатні кліматичні умови для цього. Стимулювання аналогічних екологічних ініціатив серед вітчизняних підприємств дасть змогу суттєво збільшити лісові насадження України та сприяти екологічній відповідальності.

Наведені перспективні напрямки розвитку лісового сектора України не є виключними, і яким шляхом буде проходити реальна еволюція ще невідомо, проте врахування сучасних тенденцій дасть змогу підсилити його роль у формуванні ВВП нашої держави, а також відкриє нові можливості для освоєння закордонних ринків.

Висновок

Автори цієї статті не претендують на унікальність її тематики, оскільки впродовж тривалого часу проблема розвитку лісового сектора України та його майбутнє є предметом розгляду, дослідження й обговорення багатьох зацікавлених осіб, публікації яких наявні у відкритому доступі. Наведені думки та пропозиції можуть не збігатися із думками та пропозиціями інших авторів, проте вважаємо, що запропонований у статті проблемний підхід та шляхи його вирішення з урахуванням позитивного світового досвіду та усталених практик дадуть змогу зацікавленим сторонам краще осягнути своєчасність та важливість впровадження ринку деревини. Ефективне функціонування ринку деревини з чіткими, прозорими та зручними правилами гри сприятиме розвитку підприємств лісового сектора, а як наслідок – збільшенню належних платежів до бюджетів усіх рівнів, створенню нових та підтримці наявних робочих місць і покращенню соціального статусу працівників, а також дотриманню основних вимог екологічного імперативу. 

Важливо усвідомлювати, що прийняття та впровадження найкращих законодавчих документів, у нашому випадку Закону України «Про ринок деревини» та інших відповідних підзаконних актів, буде неефективним, якщо вони будуть використовуватися людьми без належних знань та фахової освіти, зокрема лісогосподарської та технологічної. 

Заклади вищої, передвищої та професійно-технічної освіти України, які здійснюють підготовку фахівців для підприємств лісового сектора, страждають на хронічний брак фінансування. Проблему покращення якості підготовки фахівців у таких закладах освіти можна частково вирішити шляхом прийняття на законодавчому рівні норми, що уможливить надання податкових послаблень зацікавленим представникам бізнесу в обмін на матеріально-технічну та фінансову підтримку закладів освіти (подібна практика існує у деяких розвинених країнах).

Відомі мислителі, державні і політичні діячі (Джордж Вашингтон, Отто Бісмарк та багато інших) наголошували на значенні освіти та науки для розвитку суспільства. Сподіваємося, що представники державних органів влади і безпосередні учасники ринку деревини розуміють надзвичайно важливе значення працівників з фаховою освітою та прикладної науки для успішного розвитку бізнесу, пов’язаного з лісом та його ресурсами.

Володимир Маєвський, Орест Кійко, Василь Солонинка,Йосип Андрашек –
Національний лісотехнічний університет України,
Наталія Марченко – заступник голови ТК-18 «Лісові ресурси»

Автори висловлюють вдячність за сприянняголові ГО
«Асоціація деревообробників та лісозаготівельників Львівщини»
Миколі Когуту.

5Дорогі лісотехніки прийміть вітання від колег з Новим роком та Різдвом!

До привітань приєднуються:

  • Голова Львівської обласної ради Ірина Гримак;
  • Ректор Подільського державного аграрно-технічного університету Володимир Іванишин;
  • Ректор Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Анатолій Гетьман;
  • Голова громадської організації "Асоціація деревообробників та лісозаготівельників Львівщини" - Микола Когут;
  • Перший заступник начальника - головний лісничий Львівського ОУЛМГ Ярослав Целень;
  • Та багато інших - дивіться відео-привітання та листівки.

Шановні колеги!
rector 21
 
Вітаю Вас з прийдешнім Новим роком і щиро дякую за ту велику працю, яку кожен із Вас зробив у непростому 2021 році. Особистий внесок кожного – науково-педагогічних працівників, співробітників та студентів - важливий крок на шляху розвитку Національного лісотехнічного університету України.

Рік, що минає, видався насиченим для НЛТУ України. Ми підтвердили своє галузеве лідерство, перемагали у конкурсах, вигравали гранти, входили та отримали першість у міжнародних рейтингах. Все це завдяки Вам – згуртованій та професійній команді нашого університету. Ми йдемо невеликими, але впевненими кроками: Університет живе насиченим життям, розвиває наукову та інноваційну діяльність, розширює міжнародні зв'язки, покращує матеріально-технічну базу.

Нехай усі події року, в якому ми з Вами раділи новим перемогам і разом долали перешкоди, зроблять нас кращими, досвідченішими і мудрішими. Нехай новий 2022 рік буде наповнений подіями, які принесуть позитивні емоції. Щиро бажаю всім нам невичерпних сил та енергії, виважених рішень та професійних перемог, оптимізму, душевного тепла, злагоди у ваших сім'ях. І звичайно, міцного здоров'я Вам та Вашим близьким!

Попереду новорічні та Різдвяні свята – найкращий час, щоб відволіктися від роботи та навчання, побути з рідними та близькими. Проведіть новорічні та різдвяні канікули із задоволенням. Зробіть паузу та відновіть сили. Похваліть себе за успіхи цього року та поставте нові амбітні цілі на наступний.
 
Ректор                                                              Володимир ЗАГОРСЬКИЙ

S1720037Про результати діяльності університету за друге півріччя 2021 року доповідав ректор університету, член-кореспондент НАН України, професор Володимир ЗАГОРСЬКИЙ.

Професор ЗАГОРСЬКИЙ подякував колективу університету за злагоджену роботу в непростих умовах пандемії коронавірусної інфекції та глибоке розуміння оптимізаційних управлінських рішень, направлених на забезпечення повноцінного функціонування університету.

Аналізуючи фінансово-господарську діяльність, ректор наголосив, що вдалося стабілізувати фінансовий стан університету. Це дало змогу повністю профінансувати виплату заробітної плати працівникам і стипендій студентам університету, а також у повній мірі провести розрахунки за спожиту електроенергію, газ, воду, тепло та інші комунальні послуги. Упорядковано штатний розпис університету.

Покращуються соціально-побутові умови студентів, зокрема проведено капітальний ремонт житлових блоків у гуртожитку № 4 на суму 1,4 млн. грн., а також облаштовано пожежною сигналізацією та мовним оповіщенням гуртожиток № 4. До проєкту “Велике будівництво” включено фінансування на ремонт і реконструкцію усіх студентських гуртожитків університету.

Розпочато проєктні роботи із реконструкції стадіону університету для встановлення необхідного устаткування і створення сучасного спортивного комплексу.

Аналізуючи освітній процес, ректор констатував, що сьогодні в університеті навчаються і працюють 4500 студентів та працівників. Університет здійснює підготовку фахівців за освітніми ступенями: бакалавра – за 23-ма спеціальностями (27 освітньо-професійних програм); магістра – за 13-ма спеціальностями (22 освітньо-професійні програми), доктора філософії – за вісьмома освітньо-науковими програмами. З 2022 року в університеті започатковано підготовку фахівців за сімома бакалаврськими спеціальностями. Окрім традиційних для профілю нашого університету спеціальностей, здійснюється підготовка фахівців у галузях “Культура і мистецтво”, “Архітектура та будівництво”, “Інформаційні технології”, “Природничі науки”, “Автоматизація та приладобудування”, “Публічне управління та адміністрування”, “Сфера обслуговування”. Такий діапазон фахової підготовки відповідає сучасній структурі університетів Європи.

Нині в університеті здобуває освіту понад три тисячі студентів. Серед них – близько 60 іноземних громадян з 15-ти країн світу (Німеччина, Італія, США, Польща, Азербайджан, Узбекистан, Туніс, Конго, Ліван, Лівія, Єгипет, Ефіопія, Палестина та інші). Це дало змогу вишу отримати додаткові кошти за навчання від іноземних громадян у сумі близько двох млн. грн.

Аналізуючи наукову діяльність колективу університету, було сказано, що відповідно до тематичних планів науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР) у 2021 році виконувалося 100 науково-дослідних робіт із загальним річним обсягом фінансування 5053,4 тис. грн, в тому числі: держбюджетні на суму 593,6 тис. грн; госпдоговірні – на суму 1532,4 тис. грн та міжнародні гранти на суму 2927,4 тис. грн. Міжнародні гранти виконувалися в рамках програми ЄС “Горизонт-2020” та білатеральних українсько-німецьких наукових проєктів. Як видно зі слайду, сума фінансування наукових досліджень в останні роки істотно зростає. Так, цього року вона збільшилася на понад 34% порівняно з 2020 роком, що значно більше запланованого цільового показника результативності. При цьому лише 11% коштів фінансування наукових досліджень отримано із держбюджету, а решту одержано університетом із позабюджетних надходжень. За цим показником університет займає лідерські позиції в Україні.

 Рис. Обсяги фінансування і кількість НДДКР

Аналіз розподілу сумарних надходжень до загального і спеціального фондів по структурних підрозділах університету свідчить, що явним лідером за загальними обсягами фінансування науки є ННІ лісового та садово-паркового господарства (рисунок), частка якого становить 75% від загальної суми фінансування наукових досліджень. Серед кафедр слід відзначити здобуток кафедри лісівництва, яка виконала наукові дослідження на суму понад 2,75 млн. грн, що становить 54,4% від загального обсягу фінансування науково-дослідних робіт університету. На цій кафедрі обсяг  фінансування наукових досліджень на одного штатного НПП перевищує 188 тис. грн у рік, що є одним з найкращих показників в Україні.

Збільшення кількості публікацій НПП у виданнях, які реферуються у наукометричних базах Web of Science та Scopus за 2021 рік склало 1,5%.

У 2021 році університет покращив на дві позиції своє місце у щорічному рейтингу “Освіта.ua” українських закладів вищої освіти за показниками даних наукометричної бази Scopus (за індексом Гірша – кількісним показником, що базується на числі наукових публікацій і кількості їх цитувань) і займає там досить високе 35 місце серед 190 університетів України.

У 2021 році університетом подано Міністерству освіти і науки України документи для надання Гербарію університету статусу національного надбання. Цей Гербарій є важливим ресурсом для розвитку вітчизняної науки та необхідний для розвитку природничих досліджень і збереження біорізноманіття. Він має важливе значення для іміджу університету, української держави та розвитку міжнародної співпраці. 

Науковці університету залучаються Комітетом з питань екологічної політики та природокористування і Комітетом з питань аграрної та земельної політики Верховної Ради України до підготовки нормативно-законодавчих актів.

S1720030Проєкт Національного лісотехнічного університету України “Лісівничі та молекулярно-генетичні засади підвищення біотичної стійкості деревостанів сосни звичайної в контексті адаптації до кліматичних змін та антропогенного впливу” (керівник – с.н.с. Ковальова В.А.) отримав 94,3 бали і посів 25 місце (із 268 проєктів) у рейтинговому списку конкурсу “Наука для безпеки та сталого розвитку України” Національного фонду досліджень України.  Грантова підтримка у сумі понад 9,1 млн. грн державного цільового фонду підтверджує високий рівень та актуальність наукових досліджень, що виконуються в НЛТУ України. 

Зараз університет працює над створенням наукового парку, що дозволить істотно збільшити обсяги наукових досліджень.

Аналіз міжнародної діяльності університету, свідчить про збільшення на 0,5% за календарний рік кількості здобувачів вищої освіти, які брали участь у програмах міжнародної академічної мобільності (тривалістю не менше одного місяця), а також зростання на 1,4% кількості штатних науково-педагогічних та наукових працівників, які брали участь у програмах міжнародної академічної мобільності.

Університетом укладено 63 угоди про співпрацю із зарубіжними університетами та науково-дослідними установами.

Отриманий досвід міжнародної співпраці науково-педагогічними працівниками університету з однієї сторони позитивно впливає на їхню професійну діяльність і дозволяє покращити рівень підготовки фахівців лісового господарства, а з іншої – посилює імідж рекламу нашому університетові, покращує матеріальну базу та підвищує рівень наукових досліджень.

Цікавим є те, що не тільки ми прагнемо до встановлення нових контактів із зарубіжними партнерами, але й рівень наших наукових досягнень викликає їх зацікавленість у співпраці.

Свідченням цього є численні наукові делегації із зарубіжних країн в університет та спільні міжнародні проекти.

Ректор Володимир ЗАГОРСЬКИЙ зазначив, що колективом університету досягнуто істотних успіхів і в різноманітних національних та міжнародних рейтингах. Протягом останніх 10-ти років у національному академічному рейтингу “Топ-200 Україна” університет входив до тридцяти кращих університетів України, а серед 23 ЗВО Львівщини – він постійно займав третє місце.

15 грудня 2021 року, оприлюднено щорічний рейтинг кращих університетів країн Європи та Центральної Азії на 2022 рік (QS Emerging Europe and Central Asia University Rankings 2022), до якого увійшли 450 кращих закладів вищої освіти, зокрема 41 – з України. Національний лісотехнічний університет України вперше увійшов до цього рейтингу разом з 20-ма кращими українськими університетами, перебуваючи у трійці провідних львівських вишів (з НУ “Львівська політехніка” та Львівським НУ імені Івана Франка).

У 2021 році університет вчетверте увійшов до міжнародного рейтингу UI Green Metric World University Ranking і посів перше місце серед “Зелених університетів” України, а серед освітніх установ світу – 223 місце з-поміж 956 університетів із 95 країн.

Для зміцнення позиції Національного лісотехнічного університету України у світовому рейтингу UI Green Metric World University Rankings необхідно здійснити комплекс заходів щодо покращення критеріїв сталості.

Професор ЗАГОРСЬКИЙ окреслив конкретні завдання, які необхідно вирішувати колективом університету для досягнення ще кращих результатів. Зокрема, ректор зосередив увагу на необхідності якісно і результативно провести профорієнтаційну роботу, вступну компанію і забезпечити виконання державного замовлення на підготовку фахівців, а також збільшити кількість студентів-контрактників. Важливу роль повинно відіграти впровадження семи нових освітньо-професійних програм за новими спеціальностями.

Ведеться ґрунтовна робота із запровадження підготовки фахівців за цільовими замовленнями (налагоджена співпраця з Державним агентством лісових ресурсів України, відкривається друге дихання навчального комплексу “Лісотехнічна освіта” (заснованого МОН України в 1994 році). Слід пам’ятати, що за останні роки (окрім 2021 року) кількість абітурієнтів, які вступили до університету на базі освітньо-кваліфікаційного рівня молодший спеціаліст, становила понад 60%. Випускники коледжів – це основне джерело професійно зорієнтованих абітурієнтів НЛТУ України. Це дійсно ідеальний цикл безперервної та якісної підготовки фахівців: “школа (шкільне лісництво) → коледж → НЛТУ України (бакалавр, магістр) → (інколи) доктор філософії.

Слід активно залучати стейкхолдерів (роботодавців, органи місцевого самоврядування, експертів, представників Асоціації випускників університету, яка створюється) до розроблення освітньо-професійних і освітньо-наукових програм, а також до покращення фінансового та матеріально-технічного стану університету тощо.

S1720029За результатами таємного голосування ректора університету, член-кореспондента НАН України, професора Володимира ЗАГОРСЬКОГО було обрано головою Вченої ради університету. Ректор подякував першому проректору з науково-педагогічної роботи, професору Миколі АДАМОВСЬКОМУ за керівництво Вченою радою університету.

Вчена рада затвердила Правила прийому на навчання для здобуття вищої освіти у Державному вищому навчальному закладі “Національний лісотехнічний університет України” в 2022 році, а також освітньо-професійні програми на 2022-2023 навчальний рік зі спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти в університеті.

Також Вченою радою університету було схвалено низку нормативно-правових документів діяльності університету та рекомендовано до друку фахові видання НЛТУ України за 2021 рік.

Проректор з наукової роботи, професор Василь ЛАВНИЙ прозвітував про участь делегації НЛТУ України в семінарі Block Week 2021 навчального курсу Green Project Development & Management (GPDM) в рамках проекту “Спільне цифрове майбутнє: українсько-німецьке партнерство для цифрового навчання та викладання” Німецької служби академічних обмінів (DAAD), який відбувся в Університеті сталого розвитку м. Еберсвальде (Німеччина).

Також на засіданні Вченої ради було урочисто вручено 21 науково-педагогічному працівникові університету дипломи кандидатів і докторів наук та докторів філософії, а також атестати професорів та доцентів.

 

Різдвяна ялинка

1ялина
 Ялина... Ялинка... Смерічка...

Ялина... Ялинка... Смерічка... Різні асоціації виникають, коли чуєш ці назви. При словах: ялина, смерека – в уяві постає темний шпильковий ліс десь у Карпатах. Із смерічкою часто порівнюють струнку дівочу постать. А ялинка найшвидше асоціюється з новорічними та різдвяними святами. Вічнозелене деревце символізує вічне життя, а прикраси на ньому — ті дари, які хоче отримати людина чи її ближні в новому році.  Традиція новорічної ялинки пішла від древніх кельтів та германців. Широко прижилася вона й у західному регіоні України. Натомість у Центрі та на Сході – закріпилася в меншій мірі. У Росії новорічна ялинка вперше з’явилася після 1700 року. Жителі Східної України („Малоросії”) до цього нововведення ставилися пасивно. До  радянської влади тут побутував новорічний обрядовий сніп жита – дідух, який прикрашали та виставляли на покуті. Потім почали прикрашати ялинку, але переважно в адміністративних та громадських будівлях. Різдвяна ялинка — це образ священного древа, а зоря, якою вона увінчана, є символом неба та сонця.

Щоправда, не скрізь прикрашають саме новорічне ялинове деревце. У регіоні Карпат більш охоче для цього використовують ялицю (відповідник на російській мові – „пихта”), деревце якої в приміщенні довго стоїть не осипаючи хвою. На Сході та Півдні України вимушено (ялинових та ялицевих насаджень там немає) задовольняються сосною. Але все одно, ці прикрашені деревця, якої породи вони не були б, називають ялинкою.

Цікава історія появи традиції різдвяної ялинки (за Л. Козачук). 

Перші святкові ялинки з’явилися в Німеччині у 8-му столітті. Хоча традиція ставити й прикрашати в домі їх зрубані деревця з’явилася лише в 17-му столітті. А підставою було те, що колись Святий Боніфацій читав друїдам проповідь про Різдво. Щоб переконати ідолопоклонників, що дуб не є священним і недоторканним деревом, він зрубав один з них. Коли той падав – повалив на своєму шляху усі дерева, крім молодої ялини. Тоді Боніфацій вигукнув: «Хай буде це дерево деревом Христа!» Так ялина стала трактуватися як дерево, пов’язане з народженням Христа.

 Відомо, що сприйняття дерева як символу життя – традиція, давніша ніж християнство, і не належить до якоїсь певної релігії. Ще жителі Древнього Єгипту у найкоротший день року в грудні приносили зелені пальмові гілки в свої домівки як символ перемоги життя над смертю.

У 17-му столітті різдвяна ялинка вже була розповсюдженим атрибутом Різдва в Німеччині і скандинавських країнах. На той час ялинку оздоблювали фігурками й квітами, вирізаними з кольорового паперу, яблуками, позолоченими прикрасами, цукром. Сама традиція прикрашати ялинку пов’язана з райським деревом, обвішаним яблуками.

Успіх різдвяної ялинки в протестантських країнах був чималим завдяки тому, що сам Мартін Лютер започаткував традицію запалювати на ній на Різдво свічки. Одного разу ввечері мерехтіння зірок у верховіттях ялин вселило йому благоговіння. Вдома він поставив ялинку в головній кімнаті, приладнав на її гілках свічки й запалив їх.

Щоб полегшити вагу прикрас на тендітні гілочки різдвяних ялинок, німецькі склодуви почали виготовляти порожнисті скляні ялинкові іграшки. А перші вуличні різдвяні ялинки з електричними гірляндами з’явилися у Фінляндії тільки в 1906 році.

Ялина як деревна порода

Що ж то за дерево таке – ялина. Саме про нього й піде наша мова.

У світі відомо близько 40 видів роду ялини. Це один із найбагатших у видовому відношенні родів серед шпилькових. Лише рід сосни в цьому плані представлений ширше. 

В Україні поширена ялина звичайна чи європейська Picea abies (стара наукова назва – Picea excelsa). Родове найменування латинською мовою походить від  слова „piceus” – смолисто-чорний, а  видова „abies” означає „ялиця”, отже, первинний зміст повної назви – смолисте дерево, схоже на ялицю, але з темним стовбуром. У другому ж випадку „excelsa” означає „високий”, тобто, повна назва – темне смолисте високе дерево.

У Карпатах і Прикарпатті ялину називають смерекою. Саме під цією назвою згадане дерево тут міцно увійшло у народний побут і широко оспіване в народній творчості. Смерека стала своєрідним вічнозеленим символом Карпат. Походження цієї назви пов’язують із постійним присмерком (недостатньою кількістю світла), що панує в темнохвойних ялинових насадженнях. Дехто вважає, що ця назва запозичена від західнослов’янських мов, що і підтверджує її західноукраїнська регіональність. Ялина польською мовою – świerk, словацькою– smrek, чеською – smrk. Чи не співзвучно із смерекою? До речі, чеською мовою smrknouti – смеркатися.

Принагідно нагадаємо, що якийсь час у післявоєнний період з цією регіональною назвою (смерека) існувала певна плутанина, яка потрапила навіть до деяких словників. Крім ялини цю назву паралельно застосовували до такого дерева як ялиця. 

Ялина має густу широку конусоподібну крону, яка у поодиноких дерев та на узліссях опускається до самої землі. У густих насадженнях, де дерева взаємно притінюють одне одного, нижні гілки відмирають, хоча сухими ще довгі роки стирчать навсібіч від стовбурів.

Спостережливі люди запримітили, що ці сухі нижні гілки мають цікаву особливість. У зв’язку з тим, що гігрофільна властивість річних шарів деревини з верхньої та нижньої їх частин різна, вони можуть слугувати своєрідним барометром. У суху погоду гілки поникають донизу, а під час збільшення вологості повітря – розправляються, а часом навіть піднімаються догори. Сибіряки здавна з північної сторони своїх жител встановлювали відколену частину стовбура ялини з однією такою сухою гілкою без кори. І при досить стабільній погоді континентального клімату цей „прилад” дозволяє безпомилково завбачувати її зміну. 

Хвоя у ялини двох типів: світлова і тіньова. Голки першого типу характерні для верхньої частини крони. Вони стирчать навколо пагона у всі боки. Жорсткі, колючі, чотиригранні, в розрізі ромбічні. На всіх гранях помітні білуваті смужки продихів. На малоосвітлених гілках нечіткодворядово розміщуються тіньові голки. Вони плоскіші та м’якші. Їх поперечний розріз вузькоромбічний. На дереві тримаються 6–7 років, а у верхівковій частині крони – навіть до 10, після чого опадають. Опала хвоя перегниває повільно, тому в чистих ялинниках товстим шаром вкриває ґрунт. На його родючість несприятливо діє кислий грубий гумус, що утворюється внаслідок її довготривалого розкладання. Саме завдяки цьому кислотному впливу відбувається руйнування та вимивання поживних речовин з верхнього шару ґрунту. З часом він стає сірим, схожим на попіл. Так відбувається процес підзолоутворення.

Ялина пилує1
Ялина пилує 

Пилує ялина на початку травня. На звисаючих пагонах розташовані чоловічі колоски червонуватого або жовтого кольору. При порухах вітру з них у повітря здіймаються маси пилку. Ці хмаринки переносяться на великі відстані, так як пилкові зерна мають повітряні літальні мішки. Забезпечуючи подолання значних відстаней така властивість сприяє перехресному запиленню дерев. Шишечки розташовані на кінцях основних пагонів. Їх колір від пурпурово-червоного до смарагдово-зеленого. Невеличкі буруваті насінини ялини із світло-коричневим крильцем дозрівають у жовтні–листопаді. Але зимують переважно в шишках довжиною до 15 см, поступово висипаючись з них у лютому-березні, коли під дією сонячного проміння вони висихають і розкриваються. До речі, у роки хороших урожаїв рясне згромадження шишок здається якоюсь казковою оздобою на деревах. Мабуть, саме тому новорічні ялинки теж прикрашають гірляндами штучних шишок.

Під наметом ялинників періодично з’являється самосів. Щоправда, через товсту подушку хвойного опаду його корінцям складно пробитися до мінерального ґрунту. Тому більшість із цих рослинок гине. Для створення рукотворних насаджень заготовляють насіння (яке зберігає схожість до 8–10 років) та вирощують сіянці. А щоб отримати кілограм насіння потрібно заготовити 50 кілограмів шишок. Насіння також слугує кормом лісовим птахам –переважно шишкарям і дятлам. Полюбляють їх білки та миші.

Ялина – порода помірного поясу. До тепла невибаглива. Витримує морози до –52ºС. Однак, молоді деревця часом страждають від пізніх весняних заморозків та палючого сонця. Подібного не трапляється, якщо ялиновий підріст знаходиться під нещільним наметом інших порід. При природному процесі заростання на зрубах спочатку з’являються береза і осика. А під захистом їх ажурних крон може успішно розвиватися молодий ялинник. 

Відомо, що ялина потребує відносно вологого клімату та боїться посухи. На це вказує й ареал її поширення. В Україні вона природно росте переважно в Карпатах, у меншій мірі – на півночі Полісся та в Малому Поліссі. Максимально на південь ареал заходить до зони чорноземів.

У Карпатах ялинники займають понад 40% лісів. Природні деревостани формуються на висотах більше 500–600 метрів над рівнем моря. Тут ялинові насадження, як правило, змішані з буком, ялицею, явором, ільмом (в’язом), ясеном, що надає їм стійкості. Вище супутніх порід стає щораз менше, а на висотах 900–1600 м знаходиться зона чистих ялинників – похмурих темнохвойних лісів. Тут більш вибагливі деревні породи рости не можуть. Хіба що десь трапиться сосна кедрова європейська – так званий кедр карпатський. Ялина в цих місцях виконує важливу для гір природоохоронну функцію – закріплює від змиву ґрунти та не допускає сходження снігових лавин. Вище смерекового поясу в Карпатах знаходяться лише гірськососнове криволісся та полонини.

Щоправда, господарське втручання людини за рахунок вирубування букових та ялицевих лісів, а місцями й дубових, та висаджування замість них смереки, сприяло тому, що сьогодні остання масово росте на значно нижчих висотах над рівнем моря, ніж колись. А природа не прощає активного непродуманого втручання людини, коли порушуються її закони. Чисті ялинники на місці змішаних деревостанів нестійкі. Вони тут легко вражаються кореневою губкою та легше пошкоджуються вітровалами. Останнє також зумовлено поверхневою кореневою системою ялини. При сильних буревіях, які бувають в Карпатах, нерідко вивалюються стовбури ялини разом з усім корінням. Вище ж у горах, в зоні, де ця порода росла споконвічно, ґрунти більш щебенисті чи скелясті, а корені краще заглиблюються. В цих умовах вони, мов щупальця, проникають між каміння, що, у свою чергу, сприяє механічному утримуванню дерев. Все це вказує на те, що в зоні ялицево-букових лісів необхідно створювати змішані насадження з традиційних порід, а чистим ялинникам відводити лише ділянки, притаманні їм одвічно. 

 Однією з головних порід ялина звичайна виступає і в європейській тайзі. Утворює вона там як чисті, так і змішані деревостани із сосною, модриною, ялицею, березою та осикою, а в південній частині – з дубом і липою. На півночі вона заходить у лісотундру. У північно-східних районах її замінює близький вид – ялина сибірська, ареал якої тягнеться аж у Східний Сибір. У перехідній зоні, де ростуть обидва згадані види, відбуваються схрещування, а тому зустрічається їх гібрид. 

Найпродуктивніші деревостани ялини в Карпатах. Тут її дерева нерідко мають висоту 40–45м, а часом сягають 60 м. При цьому на одному гектарі може формуватися 900–1000 куб. м стовбурної деревини, в окремих випадках – навіть до 1200  (урочище Панасівка у Сколівському районі на Львівщині). Висока стовбурна продуктивність ялиннників зумовлена двома факторами. Стовбури смереки малозбіжисті та повнодеревні, а їх форма близька до циліндричної. Другий фактор – для цього виду характерна висока тіньовитривалість, що забезпечує густіше, порівняно з більшістю інших порід, стояння дерев. Тобто, на 1 га може знаходитися значно більше особин ялини, ніж, скажімо, світлолюбної сосни.

Корисні властивості ялини

Деревина ялини широко використовується населенням Карпат. Вона легка, м’яка, однорідного жовтувато-білого кольору. За споживчими якостями, щоправда, дещо гірша соснової. До того ж, якість деревини в значній мірі залежить від умов культивування. Деревина, вирощена в горах на відповідних для ялини ділянках, має значно кращі споживчі властивості, ніж отримана з непритаманних для ялини місць нижніх висотних поясів чи рівнини. Застосовується вона як будівельний ліс, йде на виготовлення пиломатеріалів, меблів і столярних виробів, покрівельних гонту та дранки, пакувальної тари, човнів. До середини 20-го століття з неї виготовляли невеликі річкові кораблі. Деревина ялини складається з довгих волокон, а тому є цінною сировиною для целюлозно-паперового виробництва. 

Також у неї є одна унікальна властивість. Вона може бути резонансною, а тому відноситься до тих небагатьох порід, які використовують для виготовлення музичних інструментів. Однак, така властивість притаманна лише окремим особинам. В насадженнях вони зустрічаються рідко і відбираються лише відповідними фахівцями. Зовні ці дерева не вирізняються значними розмірами, а їх крона компактна і вузька. Деревина в них дуже щільна, однорідна, а річні шари по всьому своєму околу однаково вузькі. Вона надає музичним інструментам відповідної гучності та благородного звучання. Але знайти резонансне дерево – це ще не все. Цю деревину необхідно довготривало повільно висушувати. Колись її сушили на стріхах, щільно обкутавши соломою. Саме з такого матеріалу виготовлені славетні скрипки Аматі та Страдіварі. З нього ж роблять такий характерний гуцульський інструмент як трембіта, унікальний звук якої з нагоди тих чи інших святкувань розкочується по всіх Карпатах. А сьогодні з деревини ялини здебільшого виготовляють пересічні скрипки, гітари, мандоліни чи елементи роялів. 

Кора використовується для вичинки шкір: вона містить від 7% до 15% дубильних речовин. 

Крім цього з ялини добувають дьоготь, терпентин, живицю, ефірні олії, деревний оцет, метиловий спирт. Живиця надається для хімічної переробки та для медичних потреб. Із хвойної лапки виготовляють хвойно-вітамінне борошно на корм тваринам.

Ялини з шишками
 Ялини з шишками

Мазі з живиці вживають для лікування гнійних ран і фурункулів. У науковій медицині застосовують терпентин, скипидар, препарати терпінгідрат і пінабін, каніфоль, дьоготь і активоване вугілля. У народній медицині використовують відвар бруньок, який має відхаркувальні, дезинфікуючі, сечо-, жовчо- та потогінні, а також знеболюючі властивості. Його вживають при запаленні верхніх дихальних шляхів, бронхітах, туберкульозі легень, ревматизмі, подагрі, нирковокам’яній хворобі, водянці, запаленні жовчного міхура та як „кровоочисний” засіб при висипах на шкірі, а також лишаях. Сироп із свіжих бруньок п’ють при захворюваннях серцево-судинної системи. Зовнішньо використовують препарати бруньок та хвої для інгаляцій при бронхітах та для ванн при захворюваннях нервової системи. Відвар молодих шишок застосовують при ангінах, ларингітах, трахеїтах, гайморитах і вазомоторних ринітах (як полоскання та для закапування в ніс). 

Серед інтродукованих (чужоземних) видів найбільш відома ялина колюча, зокрема її срібляста, сиза та голуба відміни. Батьківщина цього виду – Північна Америка. Ялину колючу, а особливо її декоративні відміни, широко використовують у міському озелененні. Найчастіше їх висаджують у скверах, парках, біля адміністративних та урядових будівель. За витонченістю та ошатністю ялина колюча займає одне з чільних місць серед усіх декоративних деревних порід. Приємно вражає її чарівна краса. Відомо, що ялина звичайна вразлива до загазованого міського повітря. Натомість ялина колюча має щільнішу воскову плівку на своїх шпильках, що помітно підвищує її стійкість. 

Ялина звичайна теж широко застосовується в озелененні. Однак, вона погано переносить сухість та забруднення повітря димом та пилом. Тому на вулицях міст вона нестійка і її там не висаджують. Натомість це чудове дерево для створення паркових біогруп, алей та живоплотів. І вони там своєю темною зеленню милують око у будь-яку пору року. Цінні декоративні відміни ялини – карликова, сиза, золотава. Особливо приємно вражає її плакуча відміна.

У Карпатах існує давній звичай, коли над дверима чи на даху (часто – новозведеної будівлі) прилаштовують ялинку. Це символ дерева життя і є відголосом давніх дохристиянських вірувань, згідно яких має акумулювати космічну енергію та забезпечувати благополуччя садибі і всій родині.

Ялини переважно живуть до 200 років. Можуть доживати до 250–300 років, а окремі дерева – навіть до 500–600. Проте, це станеться лише тоді, якщо ми не зрубаємо їх перед Новим роком і не зробимо з них кількаденної оздоби нашої домівки. Тож краще любуймося живою ялинкою на природі. А для новорічно-різдвяних свят доцільно використати лише окремі гілки. Вони теж принесуть до оселі святковий настрій та свіжість шпилькового лісу. Якщо ж пагони будуть із шишками – їх навіть не обов’язково прикрашати.

Закінчується старий рік. Наступає рік новий із циклом різдвяних свят. Отож з Новим роком і Різдвом Христовим Вас!

Анатолій Івченко – провідний інженер
відділу лісівничо-ботанічних досліджень
Ботанічного саду Національного лісотехнічного університету України,
кандидат с.-г. наук, ст. наук. співробітник 



Ректор нашого університету, член-кореспондент НАН України, доктор економічних наук, професор Володимир ЗАГОРСЬКИЙ взяв участь у роботі та виступив на підсумковому засіданні розширеної Колегії Державного агентства лісових ресурсів України.

У своїй доповіді професор Володимир ЗАГОРСЬКИЙ зосередив увагу на актуальних питаннях розширення та поглиблення співпраці між Національним лісотехнічним університетом України та підприємствами, установами й організаціями, що належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України.

Rectors of Ukraine 2021Науково-технічна бібліотека збагатила свої фонди ювілейним виданням «Ректори України», приурочене до 30-ї річниці незалежності України. Видання вийшло у світ за підтримки Міністерства освіти і науки України.

Ректори України / за заг. ред. Ю.А.Шеремети та ін. – К. : Альфа-Віта Груп, 2021. – 143 с. : іл.
   Інноваційний характер освіти XXI століття визначає особистісно орієнтовані перспективні педагогічні технології.
   Видання містить наукові думки, погляди з питань упровадження інноваційних технологій у створенні цілісного освітнього простору.
   Матеріали книги стануть у нагоді керівникам, науково-педагогічним працівникам закладів вищої освіти, вчителям закладів загальної середньої освіти, студентам інститутів, університетів, академій та методистам усіх рівнів, батькам.

Rectors of Ukraine Scarlet Видання відкриває Міністр освіти і науки України, доктор економічних наук, професор Шкарлет Сергій Миколайович зверненням до освітян, науковців, в якому наголошує, що освіта - це фундамент держави, а вища освіта є запорукою життєвого успіху для нових поколінь українців та вагомою інвестицією в успішне майбутнє країни. Міністр підкреслює, що керівник закладу вищої освіти в нашому непростому сьогоденні має бути справжнім лідером та досвідченим менеджером, значною особистістю, здатною повести за собою до нових успіхів та звершень.

Rectors of Ukraine 11ВОЛОДИМИР ЗАГОРСЬКИЙ - ректор Національного лісотехнічного університету України, член-кореспондент НАН України, доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, голова експертної ради з питань проведення експертизи дисертаційних робіт Міністерства освіти і науки України з проблем секторального розвитку та підприємництва, член виконкому та член Ради Західного наукового центру НАН України і МОН Укоаїни, член президії спілки ректорів вищих навчальних закладів України, кавалер орденів "За заслуги" II та III ступенів, інших численних нагород та відзнак.

   Понад 650 наукових праць, 46 монографій, 53 підручники, посібники та брошури - такий науковий доробок Володимира Загорського, відомого вченого-економіста, який сформував наукову школу дослідників. Під його керівництвом успішно захищено 8 докторських та 13 кандидатських дисертацій.

   Цьогоріч Володимира Загорського обрано колективом, а відтак - наказом Міністра освіти і науки України призначено ректором Національного лісотехнічного університету України. Єдиний в Україні профільний заклад вищої освіти отримав шанс, як вважає і сам колектив, на динамічний розвиток усіх важливих напрямів діяльності під керівництвом Володимира Загорського.

   Володимир Загорський активно розвиває стрижневу наукову співпрацю учених-лісотехніків з провідними університетами Європи у питаннях сталого розвитку еколого-економічних систем, системного аналізу концепції сталого розвитку загалом, оскільки вони є темою його наукових праць та монографій.

   Позитивною є динаміка останніх місяців щодо збільшення загальної кількості студентів, зокрема - іноземних. Взято курс на започаткування підготовки здобувачів вищої освіти за новими спеціальностями та програмами. 

   Позитивні зміни - очевидні. Вони є ознакою сьогоднішнього дня університету, очолюваного досвідченим управлінцем, стратегом, лідером Володимиром Загорським.

За матеріалами Науково-технічної бібліотеки НЛТУ.

logo nltuUKRAINIAN
NATIONAL
FORESTRY
UNIVERSITY

 

 

© 2019 НЛТУ України

Address

  103, Gen. Chuprynky St., Lviv, 79057
(032) 237 80 94,
    (032) 237 79 88
nltu@ukr.net
www.nltu.edu.ua
 f  facebook.com/nltu.edu.ua

Support

Web Communications Center

site@nltu.edu.ua

JoomShaper