Об'єкти

Колекції....

Напрямки діяльності...

Ботанічний сад у своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про природно-заповідний фонд України», «Про наукову і науково-технічну діяльність», іншими законами України та нормативно-правовими актами, Проектом організації території Ботанічного саду НЛТУ України та Положенням про Ботанічний сад загальнодержавного значення Національного лісотехнічного університету України.

Корисні посилання:

ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/1264-12#Text

ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-12#Text)

ЗУ «Про наукову і науково-технічну діяльність» https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/1977-12#Text

Положення про Ботанічний сад загальнодержавного значення Національного лісотехнічного університету України (https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0275737-12#Text)

Перелік та розцінки платних послуг Ботанічного саду https://nltu.edu.ua/publichna-informatsiia/platni-posluhyhttps://drive.google.com/file/d/1lsQ3k9iqkclDmj9svWocEf4IjCqppPq9/view

Ботанічний сад Національного лісотехнічного університету України є важливою складовою науково-освітньої, природоохоронної та культурної спадщини Львова. Як Ботанічний сад загальнодержавного значення він був створений у 1991 році, однак його витоки сягають значно глибше – у період формування лісової освіти та дендрологічних досліджень у Галичині. Саме ця спадковість визначає сучасну ідентичність Ботанічного саду як установи лісівничо-ботанічного спрямування, унікальної для України.

Передумови створення: кінець ХІХ – початок ХХ століття

Історія формування ботанічних колекцій, що згодом увійшли до складу Ботанічного саду НЛТУ України, розпочинається з діяльності Крайової лісової школи, яка була заснована у Львові в 1874 році. Саме при цьому навчальному закладі закладено перші колекції деревних і чагарникових рослин з навчальною метою, але водночас вони мали значну наукову та пізнавальну цінність.

Після перенесення лісової школи у 1882 році на нову територію – на розі сучасних вулиць Івана Франка та Ольги Кобилянської (тоді – вул. Зіблікевича і вул. Святого Марка) – частину деревних насаджень було пересаджено, а територія колишнього садибного саду поступово трансформувалася у дендрологічний об’єкт, куратором якого був професор Владислав Тинецький. У формуванні планувальної структури цієї території брав участь Арнольд Рерінґ – знаний архітектор і ландшафтний дизайнер, автор проєкту Стрийського парку у Львові. Закладені тоді доріжки, тераси та композиційні рішення значною мірою збереглися донині.

Зважаючи на обмежену площу території (0,8 га), рослини розміщували не за систематичним принципом, а групували так, щоб висадити значну кількість особин різних таксонів та щоб вони в перспективі якомога менше пригнічували одна одну. Утім, із часом обмеженість площі призвела до відпаду частини колекції рослин через загущеність. Наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття колекція дендрарію поповнювалася як місцевими, так і екзотичними деревними видами. До колекції вводилися рослини з різних регіонів Європи та Північної Америки. Окремі з них зараз досягли поважного віку і стали своєрідними «живими свідками» історії становлення лісової науки у Львові. Уже в цей період дендрарій охоронявся, а догляд за колекціями був організований на постійній основі, що свідчить про усвідомлення їхньої цінності

Розвиток

У першій половині ХХ століття дендрологічні насадження продовжували використовуватися як навчальна база, однак новий етап їх розвитку розпочався після Другої світової війни. В частині Львова, яка раніше носила назву «Кастелівка», митрополит Андрей Шептицький придбав у 1912 році будівлю колишньої гімназії і бурси ім. Кардинала Сильвестра Сембратовича в Українського педагогічного товариства для монастиря Св. Мокрини сестер Василіянок при якому було відкрито дівочу гімназію і монастирський сад. Після війни у 1945 році було створено Львівський лісотехнічний інститут. На місці монастирського саду-городу почали формувати невеликий ботанічний сад – дендропарк, оскільки територію з залишками плодових насаджень та окремими деревами місцевих видів було передано під головний корпус Львівського лісотехнічного інституту. Цей корпус (на даний час Національного лісотехнічного університету України) по вул. Генерала Чупринки, 103 і зараз межує з дендропарком.

У 1954 році за ініціативою ректора інституту Ю. Д. Третяка та під керівництвом завідувача кафедри ботаніки М. У. Мельника фахівцями кафедри ботаніки було закладено перші колекційні насадження дендропарку. Його створення мало чітке навчальне спрямування – забезпечення підготовки студентів з дендрології, ботаніки та суміжних дисциплін. Водночас дендропарк формувався як ландшафтно-парковий об’єкт, відкритий для сприйняття і використання в міському середовищі.

Упродовж наступних десятиліть дендропарк активно поповнювався інтродукованими деревними та чагарниковими рослинами з різних природно-кліматичних регіонів. Велику роль у цій роботі відіграли викладачі та співробітники університету, які поєднували наукові завдання з практичним досвідом лісівництва. Координатором та відповідальним за ці роботи упродовж багатьох років був співробітник кафедри дендрології та деревинознавства Я. М. Шляхта. Ним поповнено дендропарк інтродуцентами з різних ботанічних установ та дендраріїв і розсадників Гермаківського, Богородчанського та інших лісництв. У період з 1987 року до початку 1990-х років формуванням колекцій також займався А. І. Івченко. У подальшому роботу із поповнення колекцій деревно-чагарникових рослин проводили співробітники відділу дендрофлори, який згодом був трансформований у відділ лісівничо-ботанічних досліджень. Таксономічний склад дендрофлори збагачувався, ставав цікавішим. Колекція має флору європейського, сибірського, східноазійського, північноамериканського і середземноморського природно-кліматичних регіонів.

 Завдяки цьому дендропарк у 1960 році долучили до переліку пам’яток природи, а в 1970 році – до парків-пам’яток садово-паркового мистецтва. Згодом із метою унеможливити зсув ґрунту, що загрожував стадіону та сусіднім будинкам за ініціативи тодішнього ректора В. П. Кучерявого з південної сторони території дендропарку було сформовано фітомеліоративні насадження

Створення арборетуму та заміської частини ботанічного саду

 Ще одним ключовим етапом стало започаткування у 1962 році арборетуму в селі Страдч Яворівського району. Він створювався на території навчального лісгоспу, спочатку як відпочинковий парк поблизу діючої контори, а пізніше – як спеціалізований дендрологічний об’єкт, орієнтований на систематичне вивчення деревних порід. Навесні 1963 року викладачами кафедри ботаніки і дендрології Т. М. Бродовичем, Н. Ф. Прикладовською та співробітником Н. Г. Баликою замість звичайного парку був запропонований проект арборетуму, в основі якого домінував систематичний підхід. Особливістю арборетуму стало закладання значних біогруп окремих видів, що дало змогу аналізувати їхню поведінку в умовах, наближених до природних лісових фітоценозів. До формування арборетуму активно долучилися досвідчені лісівники-практики – директор навчального лісгоспу Л. Ф. Бутейко та інженер лісових культур Ф. В. Прокопюк. Вони, зокрема, вбачали у закладанні арборетуму не лише ботанічне колекціонування рослин, а й бажання у перспективі отримати практичний вихід у визначенні можливої лісогосподарської ролі висаджених інтродуцентів для їх застосуванні у лісовому господарстві. Прихильником такого підходу був і професор С. В. Шевченко.

 Такий підхід був новаторським і поєднував ботанічні та лісівничі завдання. Арборетум розглядався не лише як колекція, а й як експериментальна база для оцінки перспектив використання інтродукованих порід у лісовому господарстві. Поруч із ним було збережено лісову ділянку природного походження, яка нині є складовою природоохоронного фонду та використовується для досліджень природної динаміки лісових екосистем. На початку 2000-х років І. М. Пацурою та Т. Р. Прикладівською була ініційована, запроектована та створена таксономічно-пізнавальна експозиція «Дидактичний Лабіринт»

Офіційне створення Ботанічного саду

 Кардинально новий етап у розвитку цих об’єктів настав у 1991 році, коли відповідно до Постанови Ради Міністрів Української РСР № 33 від 22 лютого 1991 р. на основі дендропарку, дендрарію та арборетуму створено Ботанічний сад загальнодержавного значення Львівського лісотехнічного інституту як науково-дослідну, навчально-просвітницьку та природоохоронну установу. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 584 від 12 жовтня 1992 р. «Про зміну деяких рішень Уряду України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про природно-заповідний фонд України», Ботанічний сад набув статусу об’єкта природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

 Згідно Положення про Ботанічний сад загальнодержавного значення Національного лісотехнічного університету України, територіально він знаходиться у м. Львові по вул. Генерала Чупринки, 103 – 6,2 гектара (зелені насадження – 4,7 гектара), вул. Ольги Кобилянської, 1 – 1 гектар (зелені насадження – 0,65 гектара), по вул. Землеробній (вул. Кульпарківській) – 3,35 гектара та у с. Страдч Яворівського району Львівської області - 15,5 гектара.

Розвиток у незалежній Україні

 Упродовж наступних десятиліть Ботанічний сад активно розвивався як наукова й освітня установа. Його колекційний фонд суттєво зріс і нині налічує понад тисячу таксонів деревних і трав’янистих рослин. На базі Саду виконувалися державні науково-дослідні теми, проводилися комплексні дослідження з інтродукції, адаптації та біологічної стійкості рослин. Проведено ґрунтовні дослідження з таксономії, фенології, продуктивності інтродуцентів, у тому числі в умовах урбогенного середовища та кліматичних змін. Значну увагу приділено проблемам біотичних загроз (омела біла, шкідники, дереворуйнівні гриби) та безпеці зелених насаджень.

 Науковці Ботанічного саду опублікували понад 500 наукових праць, брали активну участь у міжнародних і всеукраїнських конференціях, а сам Сад утвердився як провідний центр лісівничо-ботанічних досліджень. Особлива увага приділяється вивченню можливостей використання інтродукованих деревних порід у лісових, лісопаркових і паркових насадженнях з урахуванням екологічних ризиків та принципів сталого розвитку. Водночас різке скорочення штату істотно обмежує можливості повноцінного виконання наукових і природоохоронних завдань

Сучасна роль і значення

 Сьогодні Ботанічний сад Національного лісотехнічного університету України є багатофункціональним простором, де поєднуються наука, освіта, природоохоронна діяльність і екологічна просвіта. Він слугує навчальною базою для студентів, платформою для наукових досліджень і водночас важливою зеленою територією міста та регіону. Зберігаючи спадщину, започатковану ще наприкінці ХІХ століття, Ботанічний сад продовжує розвиватися як жива лабораторія взаємодії людини і рослинного світу, орієнтована на потреби сучасного суспільства та майбутніх поколінь./p>

Основними завданнями Ботанічного саду є:

• збереження та поповнення в штучних умовах колекцій генофонду живих рослин місцевої й світової флори, особливо рідкісних та унікальних;/li>
• проведення науково-дослідних робіт з проблем охорони біорізноманіття, інтродукції та акліматизації, розмноження й ефективного використання рослин;
• ведення навчальної та освітньо-виховної роботи з питань ботаніки, екології, охорони природи, селекції, рослинництва, декоративного садівництва і ландшафтної архітектури;
• ведення первинного обліку кадастрових відомостей про колекційний фонд Ботанічного саду та флористичного різноманіття інших об'єктів природно-заповідного фонду.

Ботанічний сад є структурним підрозділом Національного лісотехнічного університету України