МАЧУГА Олег Степанович
(11.01.1960 -17.05.2025)

Колектив кафедри лісових машин і автомобільного транспорту НЛТУ України з глибоким сумом сповіщає, що 17 травня, на 66-му році життя перестало битися серце Відомого науковця, Учителя, Наставника, Колеги, Видатного Вченого — МАЧУГИ Олега Степановича, доктора технічних наук, професора, члена-кореспондента Лісівничої академії наук України та Наукового товариства імені Тараса Шевченка.

Олег Степанович народився 11 січня 1960 року в місті Львові, в інтелігентній родині інженера-конструктора Степана Мачуги та вчительки Ольги Мачуги. Ще з дитинства він виявляв багатогранність інтересів: захоплювався музикою, спортивними іграми, такими як баскетбол та бокс, та відзначався любов'ю до книг. Особливе місце в його серці займали літні канікули, проведені у мальовничих куточках Чорткова та Острополя, де зростала його глибока прив'язаність до природи.

Середню освіту здобув у львівській школі №76, де проявив себе здібним учнем, здобувши золоту медаль за досягнення у навчанні, особливо проявляючи хист до точних наук. Вищу освіту Олег Степанович отримав у стінах Львівського державного університету імені Івана Франка на факультеті прикладної механіки та математики, який завершив із відзнакою.

1982 рік став переломним у його житті, адже саме тоді він розпочав навчання в аспірантурі Інституту прикладних проблем механіки та математики АН України. Вже у 26 років він успішно захистив кандидатську дисертацію, присвячену вивченню впливу розшарувань на напружений стан та опір руйнуванню шаруватих конструкційних елементів, яка мала практичне застосування в космічній промисловості.

У складні часи соціально-економічних змін початку 1990-х років Олег Степанович проявив ініціативність та заснував комерційну науково-інженерну фірму «Композит», яка спеціалізувалася на ремонтно-будівельних роботах і стала успішним підприємством із реалізацією проєктів у різних регіонах України протягом майже трьох десятиліть.

У 2006 році він повернувся до академічної діяльності, ставши доцентом, а згодом і професором кафедри лісових машин і автомобільного транспорту Національного лісотехнічного університету України. Його наукові пошуки привели до захисту докторської дисертації у 2019 році, яка була присвячена розвитку енергетичного підходу у вирішенні проблем взаємодії машин із робочим середовищем. Він сформував новий науковий напрям на кафедрі, зосередившись на енергетичних аспектах взаємодії машин із робочим середовищем. У 2024 році здобув почесне звання професора.

Олег Степанович залишив значний доробок у науці, створивши понад 150 наукових праць, численні навчально-методичні посібники, монографії, патенти. Він був організатором двох міжнародних конференцій «Промислова гідравліка і пневматика» та членом Асоціації спеціалістів промислової гідравліки і пневматики (АСПГП). Значну увагу приділяв дослідженню водозбірних споруд як в Україні, так і за її межами. Активно брав участь у роботі Наукового товариства ім. Шевченка, очолюючи комісію екологічних технологій, а також був Головою методичної ради Навчально-наукового інституту інженерної механіки, автоматизації та комп'ютерно-інтегрованих технологій (ННІ ІМАКІТ).

Особливе місце в його житті займала Гуцульщина. Любов до цього краю Олегу Степановичу прищепив його тесть, професор Нестор Библюк, відомий дослідник історії та культури гуцульського краю. Багато часу Олег Степанович проводив у мальовничому Косові, де глибше пізнав гуцульські традиції, культуру та побут, що залишили глибокий слід у його душі.

Професійна діяльність Олега Степановича органічно поєднувалася із педагогічною практикою. Він з великою відповідальністю ставився до виховання молодого покоління науковців, керував аспірантами і студентськими командами на різних олімпіадах, передаючи їм не лише знання, а й життєву мудрість.

Його особисте життя було сповнене гармонії та радості. Разом із дружиною Наталією він виховав трьох дітей — синів Ореста, Юрія та доньку Ольгу, а згодом з любов'ю піклувався про онука Сашка. Вільний час присвячував подорожам, їздою на нартах, шахам, плаванню, гірським походам, а також театру і кіно.

Олег Степанович Мачуга запам'ятався друзям, колегам і близьким своєю принциповістю, ерудицією, глибокою мудрістю, добротою, життєлюбністю та влучним почуттям гумору. Його афоризм «Все в житті плинне, а наука і гідравліка вічна» став своєрідною візитною карткою, яка виражала глибокий філософський погляд на життя та науку.

Пам'ять про Олега Степановича зберігається у його працях, у серцях його студентів, друзів і родини як про видатного вченого, прекрасного педагога і надзвичайно добру, чуйну людину.

Висловлюємо щирі співчуття родині, друзям і всім, хто поділяє біль цієї втрати.

Вічна й світла пам’ять.

Колектив кафедри лісових машин і
автомобільного транспорту НЛТУ України