20 червня 2017 року в Національному лісотехнічному університеті України відбувся конкурс студентських наукових робіт до Всесвітнього дня захисту навколишнього середовища.

Оцінювала студентські роботи комісія у складі голови комісії проректора з науково-педагогічної виховної роботи та міжнародних зв’язків Миколи Михайловича Бориса, директора ННІ ЕЕМ, доцента, к.е.н. Павла Кузьмовича Диньки, директора ННІ ЛСПГ, професора, д.с.-г.н. Степана Івановича Миклуша, начальника відділу міжнародних зв’язків, доцента, к.е.н. Олени Василівної Врублевської, завідувача кафедри іноземних мов, доцента, к.п.н. Олександри Миронівної Ванівської, старшого викладача кафедри іноземних мов Світлани Романівної Масон.

Метою конкурсу є заохочення молодого покоління до вирішення проблем сталого розвитку, економіки природокористування, запровадження ідей щодо раціонального природокористування та охорони навколишнього середовища.

ЦК Профспілки працівників освіти і науки України на лист СПО щодо надання пропозицій до проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про вдосконалення умов оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», що надійшов від Мінсоцполітики до СПО об'єднань профспілок, повідомляє наступне.

З аналізу положень проекту не витікають висновки, що вони спрямовані на реалізацію завдань Плану пріоритетних дій Уряду до 2020 року та плану пріоритетних дій Уряду на 2017 рік, метою діяльності якого є забезпечення зростання рівня життя громадян і підвищення його якості в результаті сталого економічного розвитку та розвитку людського капіталу, підвищення доходів і відповідно підвищення якості життя кожного українця, зниження рівня бідності, зокрема серед працюючих, підвищення розміру заробітної плати вже у 2017 році, запровадження європейських стандартів у сфері праці.

Запропонований у проекті постанови низький рівень оплати праці педагогічних і науково-педагогічних працівників, який не відрізняється від сьогоденного, не забезпечить амбітні наміри Уряду поліпшити якість середньої освіти, подолати територіальні відмінності у її наданні, трансформувати зміст освіти на основі компетентнісного підходу, модернізувати підготовку конкурентоспроможних робітничих кадрів, підвищити рівень наукової та академічної діяльності, забезпечити здобуття якісної вищої освіти.

НЛТУ України з 2017 року  починає набір здобувачів вищої освіти на спеціальність: 

ІНФОРМАЦІЙНІ
СИСТЕМИ
ТА ТЕХНОЛОГІЇ
   

Підготовка фахівців здійснюється на базі кафедри Інформаційних технологій.

Випускники спеціальності «Інформаційні системи та технології» компетентні працювати у провідних ІТ компаніях, комунікаційно-інформаційних відділах підприємств та організацій різної форми власності, у комерційних фірмах, банківських установах.

Бакалаври «Інформаційних систем та технологій» є фахівцями в області:

• Створення та впровадження інформаційних систем та інтелектуальних інформаційних систем різноманітного призначення.
• Комп'ютерного моделювання, об'єктно-орієнтованого програмування, Веб-програмування та веб-дизайну.
• Розроблення та програмування систем Internet-речей, реалізації дистанційного управління та програмування різних пристроїв в Internet-системах.

Перелік посад для бакалаврів спеціальності «Інформаційні системи та технології»

• Фахівці в галузі обчислювальних систем.
• Розробники програмних систем.
• Фахівці в галузі програмування.
• Розробники комп'ютерних програм.
• Технічні фахівці в галузі ІТ.
• Техніки-програмісти.

Колектив Національного лісотехнічного університету України глибоко сумує з приводу кончини Почесного доктора університету, Екс-канцлера Німеччини Гельмута Коля, одного із найвпливовіших європейських і світових політичних діячів. Він був однією із ключових фігур у процесі об'єднання ФРН і НДР (1990р.), а також створення Європейського союзу (1992р.).

Інавгураційна промова депутата Бундестагу, 
Федерального канцлера у відставці Д-ра Гельмута Коля

4 грудня 2000р., Берлін

Високоповажні панове ректори! Вельмишановні панове декани! Пані і панове професори! Ваші Екселенції! Дорогі колеґи! Вельмишановні пані і панове! І, зокрема, дорогий пане Досс!

Перш за все дозвольте мені, пане Ректоре, щиро подякувати Вам за високу честь, яку я отримав – присвоєння мені звання Почесного Доктора Українського державного лісотехнічного університету у місті Львові. Я дуже високо ціню цю особливу нагороду

Хто вислухав Ваш виступ, Ваші слова, а також те, що відчувалося між рядками, почув як і я, яку велику симпатію та прихильність Ви відчуваєте до мене. Це для мене дуже велика радість. Ваш палкий виступ на тему екології та Ваші спогади про нашу зустріч під час сесії Генеральної Ассамблеї ООН порадували мене. Я маю таке враження, що тепер дуже вчасно, у всьому світі, але особливо у Німеччині і Європі, потрібно ще більше робити для збереження довкілля. Наше покоління не повинно допустити, щоб скарбниця природи і надалі знищувалась.

Уявлення, нібито дозволено робити все, що може бути зробленим, дуже часто заводить у глухий кут. Особливо останні дні стали, принаймні для мене, повчальними!

Люди втрутилися у природу, можна сказати принципово, "устряли у справу" Бога, бо тварини, які були створені для того, щоб стояти на лузі та їсти траву, раптом стали м'ясожерними.

Дуже живими у моїй пам'яті залишилися спогади про одну нічну дискусію з Маргарет Тетчер. Це було близько 12 років тому. Саме це питання і було спірним. Тоді я запитав її: Чи усвідомлюємо ми, що ж буде, коли ми змінимо таким чином те, що було створене Богом?

Сьогодні ми платимо за це дорогою ціною. Ми мусимо платити страхом людей перед життям, втратою життя, страхами, які сильно руйнують якість життя. Цей приклад є дуже виразним. Ви могли би навести це як додатковий доказ того, що зараз ми досягли такої межі, за якою потрібне послідовне збереження скарбниці природи.

Я постійно домагався цього, перебуваючи на посаді канцлера. Мене зображали старомодним, багато хто й не помітив, що я перед міжнародною спільнотою виступав проти китобійного промислу. Я міг би навести Вам багато таких прикладів.

Хто несе політичну відповідальність у конкретній ситуації, той повинен займатися цією темою з щирим захопленням палкістю. Ви торкнулися теми Ради Екологічної Безпеки, а саме у наступному десятилітті, точніше у наступних десятиліттях, праця ООН у цій царині стане ще важливішою і ефективнішою, ніж в останні роки.

У цьому відношенні я особливо щиро дякую Вам за те, що Ви використовуєте цю форму вшанування, щоб звернути увагу на моє особливе зацікавлення та мій особливий життєвий досвід у захисті довкілля. Те, що цей голос пролунав з України, є для мене, німця, який був тоді Федеральним канцлером і пережив дні Чорнобиля, взагалі особливо знаменна вість. За це я щиро дякую Вам, а також відповідальним особам Вашого університету, всім тим, хто сприяв цьому вшануванню.

Особливою приємністю стала для мене зокрема і сьогоднішня зустріч з Вами саме у цьому будинку у Берліні. За це я щиро вдячний передусім Вам, пане Досс.

Ми знаходимося з Вами в такому місці, де особливо відчуваєтся присутність і європейської і німецької історії.

Мені хотілося б звернути увагу гостей, які приїхали сюди здалека, що ми з Вами знаходимося тут у колишньому Східному Берліні. Декілька метрів звідси була розташована Стіна. За декілька кроків звідси, аж до 1989 р., людей розстрілювали і вбивали за те, що вони хотіли перетнути річку Шпреє і перейти з однієї частини міста у другу, у центрі Німеччини.

Здається, що ми бачимо сон, бо у 2000 році представники Львівського державного університету змогли просто на автомобілі приїхати сюди до Берліну. Ви вручаєте мені диплом Почесного Доктора як вільні громадяни у вільній частині нашого світу. Декілька років тому я не міг би уявити собі, що доживу до цього.

Перший раз у своєму житті мені довелося побувати у Радянському Союзі на початку 70-х років. Саме тоді я був обраний головою партії і отримав запрошення до Києва. Я ніколи не забуду мої тодішні хвилювання. І Ви можете зі своїх власних спогадів зробити висновок, який великий крок зроблено до нашої сьогоднішньої зустрічі у Берліні.

Коли я все це пригадую, то вважаю, що коли б мені хтось тоді казав, що ще у цьому моєму житті я зустрінуся у вільному Берліні в об'єднаній Німеччині з Вами, представниками незалежної України, для вручення мені диплома Почесного Доктора, то я не повірив би.

Я кажу Вам це для того, щоб Ви узяли це послання з собою додому, у Вашу країну, яка з надзвичайними труднощами шукає зараз шлях у майбутнє. Я цілком впевнений у тому, що Ви знайдете цей шлях і досягнете успіхів.

В останні роки та десятиріччя я дуже часто зустрічався з культурним пессимізмом, з такою точкою зору: "Все одно нічого не вийде". В багатьох випадках це було спростованим, якщо цього тільки дуже хотілось. Мрійники були в ці роки, однак, найбільшими реалістами.

Бачення свободи і миру завжди було тим. що керувало нами Почесне звання доктора зі Львова є також частиною цього мрійницького бачення.

Я обіцяю Вам, якщо складатимуться сприятливі обставини і якщо мені дозволить мій стан здоров'я, то я із задоволенням прочитаю у Вас належну до цього вшанування лекцію. Не в останню чергу я хотів би зробити це також тому, що мене цікавить Ваше місто. Як мені відомо, Львів є старим містом, з ансамблем будинків, споруджених у 18-19 століттях. Це будинки, в яких відчувається щось від спільної великої європейської традиції. Історія цього міста віддзеркалюється у літературі і мистецтві, зокрема на фотографіях. Багато хто залишив у ній свої сліди. Згадуються книги Йозефа Рота. Я дуже добре усвідомлюю їх цінність. Тільки тепер я дізнався, що він народився неподалік від Львова і навчався у Вашому університеті.

Все це свідчить про те, що Ваше місто завжди, протягом багатьох століть, уособлювало різноманітність та відкритість життя.

Попри те, що існували також етнічні та релігійні суперечності, які породжували напруження та конфлікти. Це є, не в останню чергу, прикрим досвідом останнього століття.

Мені хотілось би також додати, хто бачить перед собою Україну, у того стоять перед очима також церкви, передусім традиційні дерев'яні церкви. Це є ознакою великої християнської традиції, яка формувала країну і людей крізь століття. Під час переговорів стосовно Амстердамського Договору я виступав за те, щоб в його тексті згадувались би також християнські церкви. Тоді це переконання не отримало більшості. Тому я заявив, що без цього доповнення я не дам своєї згоди на Договір. Врешті решт текст Договору був схваленим з таким доповненням. Зв'язуючими джерелами європейської ідеї є християнське розуміння людей, є культурні корені в античності та християнстві, в гуманізмі та просвітництві. Якщо усунути одну з цих складових частин, то Ви вже не будете мати той самий Захід, який сформував Європу, і, не в останню чергу, також Вашу власну державу, Україну.

Відносини між Німеччиною та Україною сягають у далеке минуле. Протягом багатьох століть це були дружні відносини. В ті часи існував звичай робити політику через одруження. Внучка Отто Великого буда видана заміж у Київське князівство. Існували, само собою зрозуміло, і стосунки між німецькими університетами та київськими науковцями. Наприклад, зв'язки студентів з Вашої батьківщини з університетами у Кельні та Віттенберзі є дуже давніми, вони існували ще до Першої світової війни. Під час Першої світової війни було все ще можливо придбати собі на пероні в Бонні квиток на потяг, поїхати до Кракова чи до якогось італійського університету вчитися там без особливих документів.

Ми маємо всі підстави, щоб зв’язки між німецькими та українськими університетами, також і Вашим університетом, розвивалися і надалі. Я зі свого боку із задоволенням буду підтримувати це всюди, де тільки буде можливим Ми опиралися, зокрема, на ці стосунки у 1991р. У зв'язку з цим особливо чітко виявилося, що у сутності університетів та у формуванні студентів полягала вирішальна передумова для політичного і культурного самоствердження незалежності України.

Ми, німці, могли святкувати 10 років тому об’єднання Німеччини. В той же час ми також тоді раділи з Україною та за Україну. Сьогодні ми можемо констатувати, що незалежна Україна є виграшем для міжнародної спільноти.

Я ще доповню, і це я казав не лише в Києві, а також часто і в Москві, що для миру і свободи у всій Європі у широкому значенні цього слова, а також, не в останню чергу і для Центральної і Південно-Східної Європи, вирішальною передумовою є повна незалежність України. Таким чином, Україна посідає сьогодні своє постійне місце у Європі. Ми, особливо німці, повинні робити все для того, щоб це місце великої європейської держави було би і залишалось видимим для кожного. А саме, щоб укладались угоди, які би діяли та яких би дотримувались також у майбутньому.

Я висловлюю це відверто: добрі, дружні стосунки з Москвою та з Україною мають, на мою думку, вирішальне значення. Ми, німці, маємо потребу в обох.

З 1991 р. Ви зробили далекосяжні кроки у напрямку до демократично влаштованої правової держави з вільною ринковою економікою. Сьогодні Ви є членом Ради Європи. Вас пов'язує з Європейським Союзом Угода про партнерство і співробітництво. Ви є учасником організації “Партнерство заради миру”, а Хартія про партнерство між НАТО та Україною від 1997р., у розробці якої я також брав участь, ще далі розвинула ці стосунки. Участь українських військових у забезпеченні миру у Боснії стала для багато кого незвичайним, але дуже важливим сигналом. Цим Ви взяли на себе відповідальність за мирний процес в колишній Югославії. Особливо я вітаю те, що президент Кучма все знову і знову підкреслює, що Україна бажає прийняти участь у забезпеченні європейської безпеки. Суть європейської ідеї полягає у забезпеченні миру і свободи І ми повинні щиро запрошувати всіх, хто хоче допомогти нам у розбудові мирного устрою і свободи.

Якщо ми бажаємо спілкуватися один з одним чесно, то потрібно сказати кілька слів стосовно недавнього минулого, бо Ви тут знаходитесь у цьому будинку, на цьому місці посередині Берліну, недалеко від колишнього центру влади, також і націонал-соціалістів. Для мене є дуже важливим, щоб моє покоління, а, коли закінчилась війна, мені було 15 років, невтомно передавало б новому поколінню, із покоління в покоління, нашим онукам і дітям правду про те, що було вчинене тоді від німецького імені. Руками німців було зроблено багато лиха людям України, а також Вашому місту Львову Пам’ятник у Бабиному Ярі, а я бував там є знаком страждання і болю, знаком безглуздя війни Нам хотілось би підтримувати пам'ять про це Нам хотілось би цю пам'ять передати наступним поколінням студентам у Вас вдома чи тут у Берліні.

Життєвий досвід цього століття, яке вже закінчилося, означає, що ми повинні забезпечити тривалість свободи і миру в Європі. І це значить для нас, німців, що ми повинні зробити свій внесок до цього ідопомогти Вам у процесі зближення між Вашою країною та Європейським Союзом.

Україна є членом європейської сім'ї. Київ та Львів належать до європейських міст, як і всі великі міста Європейського Союзу. Ви в Україні протягом десятиліть поділяли долю Європи. Ви були прикордонною країною і одночасно серединою. Вас оточували сильні сусіди і протягом тривалого часу Ви були не в змозі належати самі собі Сьогодні ніхто не ставить під сумнів Вашу територіальну недоторканість. У майбутньому устрої Європи стабільні, визнані кордони, а також широкий захист меншин, тісно пов'язані одне з одним.

Україна є у державно-правовому відношенні молодою державою. Процес виникнення Вашої нації тривав багато століть. Шлях реформ, на який Ви стали у 1991р., безсумнівно не є легким. Деякі люди, оцінюючи рух держав Центральної та Південно-Східної Європи від комунізму до свободи, з певною пихатістю забувають про те, яким надзвичайно складним є це завдання.

Для нас, німців, завжди корисно досип, скромно згадати про те, які труднощі виникають у нас у об'єднаній Німеччині При зовсім іншому співвідношенні між Федеративною Республікою та 17мільйонами громадян з НДР, які приєдналися до об'єднаних німців, у н;к виникають труднощі знайти спільну мину один з одним та зрозуміти, що при всьому бажанні багато чого не може, і зробити за один день.

Тому мені так палко хочеться Вам допомогти. Ця допомога завжди є допомогою для самодопомоги. Здебільшого Ви самі повинні будете робити все. Але для цього потрібно, щоб Ваш шлях супроводжувався великою симпатією А симпатія повинна включати в себе також вміння терпеливо відноситися до цілком інших обставин.

Ми мали багато дискусій Це були дискусії з славетними професорами з Гарварду, які давали поради Україні і Росії. Але одна справа сидіти на семінарі в Гарварді і зовсім інша справа керувати надзвичайними політичними перетвореннями у Києві чи у Москві.

Тому я повторюю ще раз, що на мою думку, це завдання саме німців Ви можете також сказати, це обов'язок німців - робити все необхідне для досягнення такої мети як мир і свобода, а також, щоб допомогти Україні на її нелегкому шляху реформ.

Наша спільна мета полягає в тому, щоб такі спільні для нас цінності, як особиста свобода, політична свобода, верховенство права, на яких ґрунтується справжня демократія, залишалися дійсними також у майбутньому.

Той, хто тепер допомагає Вашій державі, Україні, на її нелегкому шляху у майбутнє, повинні знати, що це є найкраща інвестиція у наше власне майбутнє.

І це залежить від людей як у Вашій країні, так і в нашій, чи стане тільки що почате століття століттям миру, свободи, співпраці, дружби. Це є те побажання, яке для мене тісно пов'язане з радістю від об'єднання Німеччини, з подоланням розколу Європи, зі створенням незалежності та з набуттям незалежності Україною 10 років тому.

Початок нового століття у цьому році, навіть нового тисячоліття, дає єдиний у своєму роді шанс, після всіх страждань та лих, пережитих в останньому столітті побудувати новий, справедливий та мирний лад в Європі і мені хотілось би, пане Ректоре передати Вам це моє побажання з собою додому, і, в першу чергу, Вашим студентам.

Бо студенти, це люди молодого віку, їм всього 20 чи 25 років Можна припустити, що вони доживуть до середини цього століття, до 2050 року. Вони житимуть у світі із новими вимірами. Якщо вони розумні і пильно придивляються до світу, то вони зможуть тонко відчути, чи ми дійсно належно поводимося зі скарбницею природи, щоб зберегти її ще й для наших дітей.

Майбутнє молодих студентів університету Львова не буде легким, для того щоб це знати, не треба бути спеціалістом. Але мені хотілось би просто запевнити молодих студенток і студентів в тому, що у них є такий шанс, якого до того ще не було у жодного покоління за останні 150 чи 200 років. Ви є першим поколінням, яке, як ми можемо судити, більше не повинно буде іти на війну. Якщо ви зможете це усвідомити не в останню чергу на тлі історії Львова під час останніх двох світових війн та наслідків диктатур, незалежно якого кольору, червоного чи коричневого, то це вже буде чудова справа. Ви можете разом співпрацювати, а ми повинні підбадьорювати вас, щоб ви й далі долали кордони у нашому спільному домі, щоб ми й надалі спільними зусиллями розбудовували Європу.

Ми вже подолали дуже довгий шлях. Я був свідком тривалого відрізку часу. Коли я став Федеральним канцлером, газети найчастіше вживали слово "Євросклероз" Поняття прикрої хвороби пов'язувалося з поняттям Європи. Жодна людина не говорить сьогодні більше про “Євро-склероз". І рік за роком ми просувалися крок за кроком вперед. Завжди я читав та чув, як усі в один голос запевняли, іде не може функціонувати, це не функціонуватиме, з цього нічого не вийде. Історія моєї власної країни містить протягом останніх 50 років багато прикладів того, що все було якраз навпаки.

Побажання, яке я хотів би передати звідси у Ваш університет таке: скажіть молодим людям, що вони мусять "високо засукувати рукави". Вони повинні знати, якщо вони хочуть майбутнього, то вони матимуть його Потрібно підбадьорювати Ваших молодих земляків, щоб вони виходили за межі кордонів. Вони повинні прямувати в Європу, і саме в Європу щоб подати руку своїм європейським сусідам і разом працювати над майбутнім Європи.

Я бажаю Вам, пане Ректоре, Вашому університету та всім, хто знаходиться там, хто працює там як викладач, доцент, студент, багато щастя та благословення Господнього на цьому шляху. Я дякую дуже дуже сердечно за високу честь, яку Ви мені виявили сьогодні.

Стажування викладачів за програмою Ерасмус+ в Університеті сталого розвитку проходило протягом одного місяця. Фахівцями, які відвідали Німеччину протягом цього періоду, були професор Сопушинський Іван Миколайович, доцент Гаврилюк Сергій Анатолійович та старший викладач Миклуш Юрій Степанович.

Метою стажування є обмін досвідом між вітчизняними та закордонними викладачами, методиками викладання, ознайомлення з європейськими освітніми програмами навчання фахівців в галузі лісового господарства. Стисло описати діяльність наших працівників можна наступним чином:

- розроблення окремих модулів дисциплін, що викладаються у нашому університеті, відповідно до вимог Європейського освітнього процесу, зокрема розроблено ввідні модулі навчальних дисциплін «Геоінформаційні системи в лісовому господарстві» та «Дистанційне зондування в лісовому господарстві» англійською мовою (доступні у віртуальному навчальному середовищі нашого університету за посиланням http://vee.nltu.edu.ua/);

Народна хорова капела «ДІБРОВА» НЛТУ України оголошує великий набір бажаючих співати. Запрошуємо усіх – викладацький склад, працівників , аспірантів та студентів НЛТУ України. «…Пісня-це душа. З усіх потреб потреба.

Лиш пісня в серці ширить межі неба.

На крилах сонце сяйво їй лиша.

Чим глибша пісня,тим ясніш душа .»

І.Драч

«КВН – це гра. А в кожній грі є переможці». Отже, на фінальній грі VII сезону Студенської Ліги КВН Львова друге місце здобула команда «Кінг-Конг» (НЛТУУ), яка відбулася 6 червня 2017 року в Міському Палаці Культури імені Гната Хоткевича.

Команда дебютант показала, як можна за такий короткий час не просто підготуватись до гри, а навіть взяти один з кубків. Справжній приклад для інших команд. «Кінг-Конг» – команда з чи не найбільшим потенціалом цього сезону. Команда, яка, крім почуття гумору, має повний арсенал КВНівської зброї: акторську гру, колоритних акторів, нестандартне мислення і найголовніше – бажання грати в КВН.

Ще на минулих іграх нашим КВНщикам вдалося завоювати увагу глядачів і стати любимцями публіки.  Особливо запам’яталися Коля і Тарас, які неперевершено зіграли свої ролі і своєю харизмою зачарували глядачів. Також Колю нагородили відзнакою кращого актора. Він довів, що часто саме акторська гра та вміння імпровізувати робить жарти смішними. Море позитивних емоцій та хороший настрій, саме таку атмосферу створили талановиті КВНщики. 

Наприкінці травня відбувся вже традиційний візит студентів та викладачів Університету сталого розвитку м. Еберсвальде (Eberswalde University for Sustainable Development, EUSD) до України. НЛТУ України вітав гостей виставкою студентських робіт та виступом народного ансамблю танцю «Полонина». Під час дружньої вечері з вітальним словом виступили проректор науково-педагогічної виховної роботи та міжнародних зв'язків НЛТУ України Микола Борис та професор Університету сталого розвитку м. Еберсвальде, співкоординатор Центру еконіки та екосистемного менеджменту П’єр Ібіш.

Студенти EUSD приїздять до України з навчальною метою. Вони досліджують різні аспекти природозаповідної справи нашої держави та взаємодію місцевих громад із природними екосистемами. Україна є цінним об’єктом для дослідження у зв’язку з тим, що у нашій державі збереглися лісові екосистеми котрі упродовж кількох століть не зазнавали господарського впливу людини. Це насамперед букові праліси, що включені до території Карпатського біосферного заповідника. Цьогорічна навчальна подорож була поєднана з науково-освітнім проектом «Transboundary cooperation for ecosystem-based sustainable development as contribution to conflict prevention in Eastern Europe», що фінансується німецькою агенцією академічних обмінів DAAD. Завдяки коштам проекту до освітньої подорожі студентів та викладачів EUSD змогли приєднатися студенти, науковці та викладачі з України, Молдови та Румунії. НЛТУ України у цьому проекті представляли доценти кафедри менеджменту організацій та адміністрування Врублевська О.В. та Головко А.А. Окрім цього участь у міжнародному спілкуванні взяли аспірант Лесюк Галина та студенти Дебринюк Любомир, Заблодський Владислав і Павлів Василина.

Спільна подорож супроводжувалася різного роду обговореннями та дискусіями, що стосувалися багатьох аспектів соціально-економічного становища України. Особливе місце в обговоренні зайняла тема військового конфлікту України з Російською Федерацією. Студенти цікавилися нашим баченням причин та шляхів вирішення цього конфлікту, ролі євромайдану в становленні української державності, тощо.

Після відвідання НЛТУ України та прогулянки містом Львовом міжнародна група викладачів та студентів вирушила до Природного заповідника «Розточчя». Директор заповідника Бовт Я.С. та його заступник Стрямець Г.В. підготували цікаву програму візиту, котра включала розповідь про Біосферний резерват «Розточчя» (Біосферний резерват «Розточчя» створений у 2011 році на базі п’яти об’єктів ПЗФ, лісогосподарських підприємств та земель місцевих територіальних громад), відвідання букових пралісів, які формують ядро резервату та відвідання лісів Страдчівського НВК, що формують буферну зону резервату. Працівники Страдчівського НВК розповіли гостям про підходи до ведення лісового господарства України, особливості лісозаготівельного процесу та процесу лісовідновлення. 

 Під час відвідин Яворівщини учасники міжнародного проекту мали змогу познайомитися з унікальними роботами студентів Художнього професійно-технічного училища ім. Й.П. Станька.

 Незважаючи на принади Львівщини, у найбільшій мірі увага гостей була прикута до лісів та полонин Карпатського Біосферного Заповідника. Саме в цьому об’єкті ПЗФ України знаходяться найбільш цінні букові праліси. Вік окремих деревостанів у цих пралісах сягає 400 років. Студенти та викладачі EUSD, а також їх колеги з України, Молдови та Румунії були розділені на групи, кожна з котрих виконувала наперед визначені завдання, серед котрих були такі: оцінка біорізноманіття, оцінка екосистемних послуг, оцінка екосистемних ризиків та соціоекономічні завдання.

Варто відмітити, що підхід до організації навчального процесу в EUSD дещо відрізняється від того, що здебільшого використовується в Україні. Студенти EUSD не переобтяжені надмірним засвоєнням теоретичного матеріалу, вони орієнтовані на вирішення, освітніх та наукових завдань, що ставляться викладачами. Вони вільні у виборі навчального та наукового інструментарію, що використовується при цьому. За таких умов студенти є надзвичайно мотивованими. Це проявлялося у запитаннях, котрі вони задавали працівникам природоохоронних установ, експертам та місцевим мешканцям. Помітною була також жага до вирішення поставлених освітніх та наукових завдань. Лекція при цьому це дискусія, роль викладача це роль лідера, котрий добре володіє предметом дослідження (вивчення) та може скеровувати хід думок аудиторії, опонувати їй, у разі потреби.

Милуючись принадами природи Карпат, гості не змогли не помітити тих обсягів рубань, що відбуваються у ялинових насадженнях. Суцільнолісосічні рубання є незвичним явищем для студентів з Німеччини, адже у їх країні такий спосіб лісозаготівель використовується украй рідко. У Німеччині домінують вибіркові рубання, котрі дозволяють насадженню виконувати притаманні йому екологічні функції безперервно. Заради справедливості варто зазначити, що інтенсивність лісозаготівель (за показником вилученої кубомаси деревини з одного гектара) у Німеччині у 2-3 рази вища ніж в Україні.

 Викладачі та студенти EUSD залишали Україну з чітким наміром повернутися сюди знову, як це вони роблять впродовж останніх 12 років. Вони сподіваються наступного року зустрітися з мотивованими до співпраці українськими партнерами. Тому студенти та викладачі НЛТУ України, котрі володіють англійською чи німецькою мовою запрошуються до спілкування з партнерами з UESD у травні 2018 року. Адже обсяги академічних обмінів у сучасних реаліях вимірюються не стільки розмірами іноземних грантів скільки рівнем мотивації українських партнерів.

Матеріал з  сайту кафедри
Менеджменту організацій